Костянтин Мокієвський
Мокіє́вський (Макієвський) Костянти́н Миха́йлович (? — 1709) — козацький політичний діяч. Двоюрідний брат матері Івана Мазепи, полковник київський (1691—1708), полковник чигиринський (1708—1709), хоробрий полководець («руський Гектор», як його називає в своєму панегірику «Алкід Руський» 1695 р. П. Орлик) і щедрий меценат української Церкви. Активний учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 і Північної війни 1700—1721. Належав до самостійницького козацько-старшинського угруповання, що підтримало укладення українсько-шведського договору 1708.[1]
Костянтин Михайлович Мокієвський | |
---|---|
Полковник київський | |
1691 — 1708 | |
Помер |
1709 |
Рід Мокієвські | |
Біографія
Костянтин Мокієвський (Макієвський) походив з родини білоцерківської шляхти. Матір гетьмана Івана Мазепи також була з роду Мокієвських (Макієвських), світське ім'я її було Марина[2].
Київським полковником Мокієвський призначений І. Мазепою у 1691 році. Разом з полком брав активну участь майже у всіх воєнних акціях Гетьманщини. Так, як повідомляє Літопис Величка, влітку 1692 року його козаки були мобілізовані на відсіч кримської орди.[3] А у 1693 році козаки Київського полку разом з полком Семена Палія під Очаковом вбили 200 татар, взяли у полон 90 ординців і трьох їхніх старшин, та захопили 15 тисяч овець та 240 волів.[4]
1695 року полковник Київський заселив село Макіївку, яке належало родині Мокієвських—Мировичів до 1915 р.[2]
У 1696 році частина козаків, залишених у Таванську, намагалася змістити Мокієвського за його відсутності, обравши полковником полкового хорунжого Сергія Солонину. У розташування козаків був надісланий генеральний хорунжий Юхим Лизогуб. Йому було наказано відновити порядок. Зачинателі перевиборів полковника утекли, інших покарали і відпустили.[5]
У 1708 році І. Мазепа призначив свого родича Чигиринським полковником. В 1708—1709 Мокієвський в ранзі наказного гетьмана виконував дипломатичні доручення Мазепи на Запорожжі та в Криму. Помер Костянтин Мокієвський у 1709 році, на думку О.Оглоблина, у Криму.[1]
У К. Мокієвського була єдина донька Ганна, заміжня за Василем Івановичем Мировичем. Після його заслання до Сибіру, Ганну Костянтинівну разом з дітьми відправили на постійне проживання в Тобольськ. Її єдиний син Іван Васильович Мирович був каптенармусом Сибірського гарнізону в 1747 році, прапорщиком у 1763—1764 роках у Кузнецовську і в Україну більше не повертався[2].
Джерела та література
- В. І. Головченко. Мокієвський Костянтин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 24. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Величко С. В. Літопис.— К.: Дніпро, 1991.— Т.1 — 2
- Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения Славян в сей стране до уничтожения Гетманства.— К.: 1903, 653с. на сайте «Руниверс» (рос.)
- Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
- Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський // Сіверянський літопис.— 2000.— № 5.— С. 136—138
- Василий Новгородцев[6] Географическое описание города Киева (1784 г.-1807 г.)-рукопись http://www.vostlit.info/Texts/rus15/Novgorodcev/text.phtml
Література
- В. І. Головченко. Мокієвський Костянтин // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання
- Мокієвський Кость // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1028. — 1000 екз.
Примітки
- Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
- Баклан М.М. Історія села Макіївки… С. 52
- Величко С. Літопис… С. 396
- Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський… С. 136
- Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський… С. 136-137
- В. И. Новгородцев — поручик киевского гарнизона (Текст воспроизведен по изданию: Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. Киев. 1874. сетевая версия — Тhietmar. 2005, OCR — Abakanovich. 2005, дизайн — Войтехович А. 2001).