Костянтин Мокієвський

Мокіє́вський (Макієвський) Костянти́н Миха́йлович (? — 1709) — козацький політичний діяч. Двоюрідний брат матері Івана Мазепи, полковник київський (16911708), полковник чигиринський (1708—1709), хоробрий полководець («руський Гектор», як його називає в своєму панегірику «Алкід Руський» 1695 р. П. Орлик) і щедрий меценат української Церкви. Активний учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 і Північної війни 1700—1721. Належав до самостійницького козацько-старшинського угруповання, що підтримало укладення українсько-шведського договору 1708.[1]

Костянтин Михайлович Мокієвський
Полковник київський
1691  1708
Помер 1709
Рід Мокієвські

Біографія

Костянтин Мокієвський (Макієвський) походив з родини білоцерківської шляхти. Матір гетьмана Івана Мазепи також була з роду Мокієвських (Макієвських), світське ім'я її було Марина[2].

Київським полковником Мокієвський призначений І. Мазепою у 1691 році. Разом з полком брав активну участь майже у всіх воєнних акціях Гетьманщини. Так, як повідомляє Літопис Величка, влітку 1692 року його козаки були мобілізовані на відсіч кримської орди.[3] А у 1693 році козаки Київського полку разом з полком Семена Палія під Очаковом вбили 200 татар, взяли у полон 90 ординців і трьох їхніх старшин, та захопили 15 тисяч овець та 240 волів.[4]

1695 року полковник Київський заселив село Макіївку, яке належало родині Мокієвських—Мировичів до 1915 р.[2]

У 1696 році частина козаків, залишених у Таванську, намагалася змістити Мокієвського за його відсутності, обравши полковником полкового хорунжого Сергія Солонину. У розташування козаків був надісланий генеральний хорунжий Юхим Лизогуб. Йому було наказано відновити порядок. Зачинателі перевиборів полковника утекли, інших покарали і відпустили.[5]

У 1708 році І. Мазепа призначив свого родича Чигиринським полковником. В 17081709 Мокієвський в ранзі наказного гетьмана виконував дипломатичні доручення Мазепи на Запорожжі та в Криму. Помер Костянтин Мокієвський у 1709 році, на думку О.Оглоблина, у Криму.[1]

У К. Мокієвського була єдина донька Ганна, заміжня за Василем Івановичем Мировичем. Після його заслання до Сибіру, Ганну Костянтинівну разом з дітьми відправили на постійне проживання в Тобольськ. Її єдиний син Іван Васильович Мирович був каптенармусом Сибірського гарнізону в 1747 році, прапорщиком у 17631764 роках у Кузнецовську і в Україну більше не повертався[2].

Джерела та література

Література

Посилання

Примітки

  1. Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
  2. Баклан М.М. Історія села Макіївки… С. 52
  3. Величко С. Літопис… С. 396
  4. Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський… С. 136
  5. Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський… С. 136-137
  6. В. И. Новгородцев — поручик киевского гарнизона (Текст воспроизведен по изданию: Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. Киев. 1874. сетевая версия — Тhietmar. 2005, OCR — Abakanovich. 2005, дизайн — Войтехович А. 2001).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.