Григорій Чудотворець

Григорій Неокесарійський народився у знатній поганській родині в Неокесарії Понтійській на території Малої Азії (сучасне турецьке місто Ніскар в провінції Токар). Єронім Стридонський повідомляє. що Григорій Чудотворець спочатку носив ім'я «Феодор»[3]. Євсевій Кесарійський розповідає, що до Оригена в Кесарію Палестинську приходило багато учнів не тільки з місцевих жителів, а й звідусіль і зазначає, що з них він знає як найбільш видатних — Феодора, який тотожний зі знаменитим серед сучасних Євсевію єпископів Григорієм Чудотворцем, і брата його Афінодора[4].

Зміна імені була ймовірна пов'язана з хрещенням. На думку А.Крузеля, св. Григорій Чудотворець був першим християнином, що носять виразно християнське ім'я «Григорій» («чуйний, пробуджений»); дослідник зазначає також відсутність відомостей про те, що це ім'я використовувалося у язичників, таким чином,. Григорій Чудотворець, ймовірно, був першою людиною, який мав це ім'я[5]. Святитель походив із знатної і багатої родини: мати хотіла дати йому таку освіту, яке отримували діти благородного походження[6]. Сімейна обстановка, характер освіти, плани щодо життєвої кар'єри, мова творів свідчать про приналежність св. Григорія Чудотворця до нащадків грецьких поселенців в Неокесарії[7].

До Христової віри Григорій навернувся у 238 році, а незабаром його висвятили на єпископа його рідного міста, і займав він цю посаду тридцять років. Люди у його єпископській столиці були дуже грішними, у місті було лише сімнадцять християн, тож Григорій з великою ревністю взявся до духовної праці над наверненням поган. Бог наділив Григорія даром чудотворення і він молитвою лікував недужих, водночас навертаючи їх до правдивої віри. Коли відновилось переслідування християн, владика переховувався в горах. У 264 році відбувся в Антіохії Собор, на якому Григорій разом з іншими єпископами засудив єретичне вчення єпископа Павла зі Самосати.

Чудотворна колона Григорія Чудотворця в Храмі св. Софії в Константинополі

Під час гоніння на християн за імператора Деція (у 250-х роках), Григорій Чудотворець, подібно св.Діонісію, єпископу Александрійському, і св.Кипріяну, єпископу Карфагенському, пішов в довколишні гори, де чудесно уникнув переслідувачів[8].

У життєписі Григорія записано, що перед смертю він поцікавився, скільки в місті залишилося поган — виявилося, що тільки сімнадцять. Помер св. Григорій Чудотворець за царювання імператора Авреліана між 270 і 275 рр. Згодом його святі мощі перенесли до монастиря в Калабрії в Південній Італії.

Ім'я «Чудотворець» (Thaumatourgos) утвердилося за Григорієм з V століття. До цього святитель іменувався або як «Григорій Великий» (святителі Василій Великий, Григорій Ніський, Григорій Богослов, диякон Василь в «Діяннях» Ефеського Собору (431), Євсевій Дорілейскій (448), Євтихій (449), Евіпп Неокесарійський (бл. 457)), або просто як «Григорій» (Руфін (402), Єронім (392), Сократ Схоластик (440)). Євсевій Кесарійський іменував його «знаменитий», а Созомен — «видатний»

«Панагерик Оригену» виголошений ще при житті Оригена, Символ віри, «канонічне послання Григорія до єпископів Понта» - де говорить про гріхи єпископів, «до Феополіта» — де мова йде про можливість та неможливість страждання Христа. Написав проповіді на свята.

• Universal Encyclopedia , entry St. Gregory of Neocaesarea
• Οικουμενικό Πατριαρχείο Κωνσταντινούπολης: 17 Νοεμβρίου, άγιος Γρηγόριος, Επίσκοπος Νεοκαισαρείας ο θαυματουργός.
• Saint Gregory, Wonderworker of Neocaesarea