Григорій (Балагурак)

Володимир Балагурак народився 5 липня 1909 року в м. Станиславові (нині Івано-Франківськ, Україна, тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія).

Початкову освіту здобув у рідному місті, а середню — в Бучачі і Лаврові. 5 вересня 1925 вступив до Василіянського Чину, в якому прийняв чернече ім'я Григорій. Новіціат проходив у Крехівському монастирі. 1 травня 1927 року склав перші чернечі обіти, після чого вивчав філософію й богослов'я в Добромилі та Кристинополі, а вічні обіти склав 16 грудня 1934. 21 травня 1936 року рукоположений на священика. У 1941—1945 рр. виконував служіння ігумена Станиславівського василіянського монастиря.

У квітні 1945 року, після відновлення радянської влади, єпископ Григорій Хомишин таємно висвятив на єпископів кількох священиків, серед яких ієромонаха Григорія Балагурака. Саме його він призначив своїм заступником (генеральним вікарієм), і на випадок арешту єпископа Хомишина він мав перебрати керівництво єпархією. 1949 року Григорія Балагурака заарештували й вислали до Челябінська, звідки він 1955 року повернувся до Станиславова. Удруге ув'язнений 1957 року й засланий до м. Коркіно неподалік Челябінська.

Помер на засланні 11 жовтня 1965 року. За тілом єпископа Григорія до Коркіно поїхав о. Ігнатій Янтух, ЧСВВ, який представився на місці як племінник покійного. Труну з тілом покійного перевезли до Івано-Франківська, похорон співали у підпільному монастирі сестер-мироносиць. Похований на Івано-Франківському міському кладовищі.

У 1992 році єпископ Григорій Балагурак реабілітований прокуратурою Івано-Франківської області за відсутністю складу злочину.

• Українська греко-католицька церква в СРСР

• Апостол миру владика-василіянин Григорій Балагурак
• Єпископ-страдник
• Короткі біографічні дані в базі catholic-hierarchy.org