Гринфельд Надія Євгенівна

Народилася в родині присяжного повіреного Євгена Семеновича (Самойловича) Кенигшаца (1861, Бєльці — 1939, Кишинів)[1] і Ольги Вільгельмівни (Василівни) Бернштейн (з потомствених лікарських династій; дід — Самуїл Ісаакович Кенигшац — був міським лікарем Бельц; інший дід — Вільгельм Вікентійович Бернштейн — був лікарем в Кишиневі та колезьким радником).[2][3][4] Її бабуся — Марія Григорівна Кенигшац (уроджена Коган) — була літератором і співробітницею газети «Тижнева хроніка „Сходу“» (1882—1883); друкувалася також у «Світанку»[5][6][7].

У 1903 році стала членом кишинівського відділення Бунду, пізніше — членом РСДРП.[8][9][10] Була активна в меншовицьких організацій в Одесі, Києві і Санкт-Петербурзі (згодом у Петрограді і Кронштадті).[11][12][13]

Як член «Сфатул Церій» займала політичну позицію, протилежну Олені Алістар (другої жінки-депутата цього органу).[14][15] Ратувала за незалежність Бессарабії від Румунського королівства в перехідний період з подальшим приєднанням до Росії.[16][17] 2 грудня 1917 року «Сфатул Церій» проголосив створення Молдавської Народної Республіки.[18]

Після анексії Бессарабії Румунією, в січні 1918 року при спробі переходу через Дністер Надія Гринфельд була розстріляна румунськими жандармами (тоді ж були розстріляні шість інших членів «Сфатул Церій» — Василь Рудьєв, Федір Котарос, Дмитро Прахницький, Іван Панцир, Петро Чумаченко та Микола Ковсан).[19][20][21][22][23][24]

Надія Гринфельд (як і її батько) є однією з основних персонажів п'єси і романа Семена Рєзніка «Кривава карусель» (під ім'ям Фріда Кенигшац, курсистка, 25 років).[25]

Її батько, Євген Семенович  Кенигшац, в 1917—1918 роках був гласним Кишинівської міської Думи, членом «Сфатул Церій» і помічником комісара Тимчасового уряду у місті.[26] Мати, Ольга Вільгельмівна Кенигшац, була керуючою денним дитячим притулком.[27]

• Чоловік — присяжний повірений Петро Ісакович Гринфельд (1877 — після 1939), соціал-демократ, у 1900—1907 роках брав участь у діяльності Бунду в Кишиневі, Одесі, Києві, в 1904 році був делегований на Бернську конференцію Бунда, а в 1917 році був висунутий кандидатом у депутати Установчих Зборів за списками РСДРП(о).[28]
  • Син — Лев Петрович Гринфельд (1908—?).