Грицай Роман Степанович

Роман Грицай був одним із сімох дітей адвоката Степана Грицая. Батько був українцем, мати — полькою. Родина мешкала у Львові на вулиці Вірменській, 13.[1]

Закінчив Львівську академічну гімназію, вступив на відділ будівництва Львівської політехніки. На той час деканом відділу був український архітектор Іван Левинський. Закінчив навчання 1912 року. Короткий час працював в архітектурно-проєктному бюро Івана Левинського.

Із початком першої світової війни був мобілізований до резервного батальйону 41 піхотного полку. 3 грудня 1916 року відкликаний для роботи по відбудові господарства Галичини. Займався оглядом, обмірами та описом різних архітектурних об'єктів. Захоплювався аквареллю, відтворюючи пам'ятки. Одружився із донькою рогатинського пароха о. Кудрика та від травня 1923 року осів у Рогатині, де працював міським інженером-архітектором до 1944 року.

У жовтні 1945 року заарештований та засуджений за статтею 54-а КК УРСР на 15 років із конфіскацією майна та висланий до Тайшету Іркутської області. Передбачаючи свій арешт, Роман Грицай сховав частину своїх проєктів та акварелей у подвійній задній стінці шафи. Повернувся із заслання 19 листопада 1955 року. Хоч у будинку мешкали чужі люди, сховані роботи збереглись неушкодженими. Наново оселився у Рогатині. Жив у злиднях, винаймаючи кімнату і отримуючи 10 карбованців пенсії. Помер 16 травня 1968 року. Похований у родинному склепі у Рогатині, навпроти пам'ятника воїнам УГА, збудованого за його проєктом і дивом уцілілого в радянські часи. На фасаді Рогатинської міської бібліотеки встановлено меморіальну таблицю на честь Романа Грицая.

Церква св. Миколая, с. Кліщівна (1930–1938)

• Проєкт будинку українського Національного музею у Львові (1914–1920). Виконаний в стилі українського модерну зі стилізаціями гуцульського мистецтва. Проєкт не реалізований.
• Проєкти церков у Тернополі.
• Численні проєкти народних домів.
• Надгробні пам'ятники у модерних формах. Проєкт цвинтарної каплиці зі стилізованим хрестом, призначений ймовірно для стрілецького меморіалу на горі Маківці (1930).
• Церква святого Іоана Богослова на вулиці Потоцького (нині Генерала Чупринки), 101 у Львові. Будівництво почато 1936 року. Вважається першою модерністичною українською сакральною спорудою. У 1950-х роках перебудована під бібліотеку Лісотехнічного інституту.
• Пам'ятник полеглим воїнам Української Галицької Армії в Рогатині у формах ар-деко і необароко (1928).
• Конкурсний проєкт відновлення церкви Святого Духа у Львові на вулиці Коперника (1943, третя премія).
• Церква святого Миколая в селі Кліщівна Рогатинського району. Проєкт розроблений 1930, будівництво завершено 1938 року. Проєкту однак дотримано недокінця — замість трикутної бані влаштовано цибулясту, що порушило цілісний первинний задум.
• Церква в Юнашкові (будівництво завершено 1938 року).
• Вілла Богдана Лепкого «Богданівка» в селі Черче, а також каплиця у стилі модерн (1930-ті). Одна з найкращих модернових каплиць Галичини. Знищена в радянський час.
• Дзвіниця при церкві св. Юра в Бабинцях Долішніх (стару дзвіницю перед розбиранням обміряно). Повторена пізніше у селі Підгороддя.
• Нереалізовані проєкти церков: дерев'яної (1937) та мурованої (1939) церкви в Свистільниках, кілька варіантів перебудови церкви в Мельній.
• Автор титулу і віньєтки «Ілюстрованого календаря товариства „Просвіта“ на 1910 рік».

• Бірюльов Ю. О. Грицай Роман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 583. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Слободян В. М. Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2003. — № 13. — С. 79—88. — ISBN 966-95066-4-10.