Грілка

Грілка — контейнер, заповнений гарячою водою для зігрівання частини тіла сухим теплом та попередження переохолодження, або для домашньої терапії теплом (зняття болю)[1]. Грілкою може називатися і невеликий пристрій для обігріву кімнати. Найбільш поширені види грілок: гумові водяні, електричні та хімічні.

Гумова грілка
Металева грілка 19 ст
Керамічна грілка

Медичні грілки

Грілки застосовуються для лікування ще з часів Гіпократа. Викликають розслаблення гладкої мускулатури і активну гіперемію, завдяки чому мають болезаспокійливу, розсмоктувальну й трофічну дію. Причому грілка опосередковано діє на ті органи, вегетативні нерви яких виходять з того ж сегмента спинного мозку, в який вступають чутливі нерви ділянки тіла, що обігрівається. Розсмоктувальна дія залежить в першу чергу від тривалості процедури, і в меншій — від температури грілки.

Грілку використовують як засіб першої допомоги при переохолодженні. Також сухим теплом може допомагати при хронічних інфарктних процесах, наслідках травм. Однак застосування грілки при гострих запальних процесах в черевній порожнині (наприклад, гострий апендицит, гострий холецистит), а також при пошкодженнях шкіри, при ударах (в перші дні) може викликати ускладнення. Не рекомендується застосування грілки при болях в животі незясованого походження.

Обігрів ліжок
Грілка-жаровня

Контейнери для обігріву ліжок використовувалися ще з 16 століття. Ними нагрівали ліжка перед тим, як іти до сну. У найстаріших версіях використовувалося вугілля. Ємності були з різних матеріалів: цинк, мідь, скло, дерево, глина. Щоб уникнути загорання, метал обмотували тканиною. Дуже швидко стали використовувати нагріті предмети (камені, цеглу), гарячу воду та сипучі речовини (крупу, висівки, сіль, пісок, золу) у шкіряних мішках та бичачих міхурах, бо це дозволяло залишати грілки з собою.

Гумові грілки

Каучукові грілки використовувались у Британії щонайменше з 1875.[2] Сучасні традиційні грілки були запатентовані в 1903 році і виготовляються з натурального каучуку або ПВХ, із дизайном запатентованим хорватським винахідником Едуардом Пенкалою. Тепер їх часто покривають тканиною.

Наприкінці 20 століття використання використання гумових водяних грілок зменшилося у більшості країн світу, окрім Австралії[3], Ірландії, Великої Британії, країн що розвиваються та сільських районів. Їх витіснили системи опалення, обігрівачі, електричні ковдри. Втім, їх досі широко використовується в Чилі[4], де вона називається та спостерігається популярність популярності в Японії, де вона розглядається як екологічно чистий та економний спосіб зберегти тепло[5].

Хімічні грілки
Сольова грілка

Хімічні грілки широко застосовувались в польових умовах. Вони можуть виділяти тепло завдяки екзотермічній реакції компонентів — наприклад, каталітична грілка, або при фазовому переході — наприклад, сольова грілка.

Різні види невеликих (кишенькових) хімічних грілок відомі з часів Першої світової війни, де вони використовувалися в арміях США і Англії для обігріву солдатів в окопах. В СРСР хімічні грілки для армії використовувалися починаючи з радянсько-фінської війни, в першу чергу для обігріву поранених при їх евакуації. У більшості грілок виділення тепла досягалося окисленням металевих порошків від додавання води.

В даний час достатнього поширення отримали хімічні грілки для індивідуального обігріву людини в польових умовах: у туристичному поході, на рибалці, полюванні, в умовах, пов'язаних з роботою на вулиці, на зимових видах спорту і так далі. Радянською промисловістю випускалася грілка бензинова каталітична ГК-1, яка при повній заправці могла виробляти тепло протягом 8-14 годин з температурою до 60° C, тобто на рівні больового порогу. Час роботи хімічної грілки на одній заправці, як правило, становить 6-8 годин.

Див. також
  • Грілка-жаровня
  • Електроковдра
  • Кангер — кашмірська грілка

Примітки
  1. Heat 'relieves internal pain' | Science | theguardian.com. 25 вересня 2014. Процитовано 25 травня 2018.
  2. Teale, John W. (10 липня 1875). Mr. Teale's Case of Excessively High Temperature. Br Med J (англ.) 2 (758). с. 57–57. ISSN 0007-1447. doi:10.1136/bmj.2.758.57. Процитовано 25 травня 2018.
  3. Households stock up on hot water bottles to keep warm and save on power bills this winter. 24 липня 2015. Процитовано 25 травня 2018.
  4. Wayback Machine. 7 січня 2011. Процитовано 25 травня 2018.
  5. Tokyo, Leo Lewis in (29 листопада 2008). Japan’s thrifty find the hot water bottle to survive the chill. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 25 травня 2018.

Література
  • Горбачев И. Гидро- и термотерапия // Физиотерапия практич. врача / С. Б. Вермель. — М. : изд, 1928.
  • H. Стоцик. Грелки // Большая Медицинская Энциклопедия. — М. : Советская Энциклопедия, 1929.
  • Грелка // Первая медицинская помощь — популярная энциклопедия. — М.: Большая Российская энциклопедия. В. И. Покровский. 1994
  • Грелки // Малая медицинская энциклопедия. — М.: Медицинская энциклопедия. 1991—96 гг.
  • Е. И. Смирнов «Трагедия на Карельском перешейке»// Фронтовое милосердие. — М.: Воениздат, 1991.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.