Губерт Шмундт

Карл Юліус Густав Губерт Шмундт (нім. Karl Julius Gustav Hubert Schmundt; 19 вересня 188817 жовтня 1984) — німецький військово-морський діяч, адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Губерт Шмундт
нім. Karl Julius Gustav Hubert Schmundt
Народився 19 вересня 1888(1888-09-19)
Свідниця, Landkreis Schweidnitzd, Адміністративний округ Бреслауd, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 17 жовтня 1984(1984-10-17) (96 років)
Бад-Зоден, Майн-Таунус, Дармштадт, Гессен, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність солдат
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Адмірал
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден морських заслуг (Іспанія)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Великий офіцер ордена Корони Італії
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Нагрудний знак флоту

Біографія

1 квітня 1908 року вступив на флот кадетом. Пройшов підготовку на навчальному кораблі «Шарлотта» і в військово-морському училищі. У 1910-13 роках служив на базі в Циндао (Китай). 22 вересня 1913 переведений в міноносний флот.

Учасник Першої світової війни, офіцер 3-ї флотилії міноносців і командир міноносця V-71 (2 вересня 1917 — 7 січня 1919). Після демобілізації армії залишений на флоті. З 1922 року в штабі командувача ВМС в Північному морі і на Балтиці.

З 13 грудня 1924 року — командир 2-ї напівфлотилії міноносців. З 30 вересня 1927 року — 1-й офіцер Адмірал-штабу в штабі командувача ВМС на Балтиці. 4 червня 1929 року переведений у Військове міністерство і 26 вересня зайняв пост військово-морського ад'ютанта міністра. 17 червня 1932 переведений в розпорядження начальника Морського керівництва, а 28 вересня призначений 1-м офіцером Адмірал-штабу в штабі флоту. З 25 вересня 1934 року — командир легкого крейсера «Нюрнберг». З 14 жовтня 1936 року — начальник військово-морського училища в Мюрвіке. 22 серпня 1939 року Шмундт призначений начальником штабу Командування групи ВМС «Схід».

З 19 вересня 1939 року — командувач ВМС в Данцигській бухті. 13 жовтня 1939 року повернувся на свій колишній пост. З 6 листопада 1939 року — інспектор військово-морських навчальних закладів. У квітні-липні 1940 року тимчасово виконував обов'язки командувача розвідувальними силами, а в квітні 1940 року під час операції «Везерюбунг» командував 3-ю бойовою групою, яка проводила операцію із захоплення порту Берген (Норвегія). До складу групи увійшли легкі крейсери «Кельн» (флагман) і «Кенігсберг», навчальний артилерійський корабель «Бремзе», плавбаза торпедних катерів «Карл Петерс», міноносці «Вольф» і «Леопард», а також група малих бойових кораблів. З 1 серпня 1940 року — командувач крейсерами. 14 жовтня 1941 року відомство Шмундта було перетворено в штаб командувача адмірала в північних водах.

На цій посаді він керував підводними силами:

  • в операції «Хід Конем», метою якої було знищення одного з конвоїв PQ і привела до розгрому каравану PQ-17, що стало одним з найтрагічніших подій Другої світової війни на морі. За весь час конвойних операцій жоден з конвоїв не ніс настільки великих втрат в транспортних судах.
  • в операції «Країна Чудес» — великомасштабна операція Крігсмаріне, розпочата влітку 1942 року в Карському морі для недопущення проходу конвоїв союзників в Баренцеве море зі сходу, Північним морським шляхом.

31 серпня 1942 року Шмундт очолив Управління озброєнь ОКМ, однак 9 березня 1943 року був призначений начальником військово-морської станції «Остзе», яка 22 червня 1943 року була перетворена у Вище морське командування на Балтиці.

1 березня 1944 року замінений адміралом Оскаром Куммецем і переведений в розпорядження головнокомандувача ВМС, а 31 травня (за іншими даними 31 квітня) звільнений у відставку.

Звання

Нагороди

Література

  • Rangliste der Deutschen Reichsmarine, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn, Berlin 1929, S.43
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.674

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.