Гудзенко Пантелеймон Петрович
Пантелеймон Петрович Гудзенко | |
---|---|
| |
Народився |
27 липня (9 серпня) 1907 Дернове |
Помер |
17 серпня 1994 (87 років) Київ |
Країна | СРСР |
Діяльність | історик |
Alma mater | Харківський інститут педагогічної професійної освіти |
Галузь | історія СРСР |
Заклад | Інститут історії АН УРСР |
Звання | професор |
Ступінь | доктор історичних наук |
Відомі учні | Ткачова Людмила Іванівна |
Нагороди |
Пантелеймон Петрович Гудзенко (нар. 27 липня (9 серпня) 1907, Дернове — 17 серпня 1994, Київ) — український архівіст, археограф, історик, доктор історичних наук (з 1966 року), професор (з 1968 року).
Життєпис
Народився 27 липня (9 серпня) 1907 року в селі Дерновому (нині Тростянецького району Сумської області) в селянській родині. У 1924 році закінчив семирічну школу, після чого у 1924–1926 роках навчався в агропрофшколі містечка Тростянця, у 1926–1927 роках — у Харківському педагогічному технікумі. В 1931 році закінчив історичний факультет Харківського інституту педагогічної професійної освіти. У 1930–1932 роках викладав соціально-економічні дисципліни на робітничому факультеті Харківського сільськогосподарського інституту. Одночасно працював науковим співробітником Центрального державного архіву Жовтневої революції та соціалістичного будівництва УРСР. Член ВКП(б) з березня 1941 року.
Протягом 1930–1948 років займався науково-дослідною та адміністративною роботою в архівних установах України: старший науковий співробітник, завідувач відділом, заступник начальника Архівного управління НКВС УРСР, з 1943 року — начальник Архівного управління НКВС України. Під час німецько-радянської війни перебував в оперативній групі НКВС УРСР на Південному фронті, Сталінградському фронті, Воронезькому фронті і Першому Українському фронті. У 1947 році захистив кандидатську дисертацію. У 1948–1950 роках працював у Комісії з історії Великої Вітчизняної війни: старший науковий співробітник, завідувач відділом фондів, заступник голови з наукової роботи. Від 1950 року — в Інституті історії АН УРСР, обіймав посади старшого наукового співробітника (одночасно у 1950–1952 роках — учений секретар Відділення суспільних наук АН УРСР), завідував відділами археографії (1952–1955, 1959 роки), історії соціалістичного і комуністичного будівництва (1959–1964), історії соціалістичного будівництва (1964–1977), одночасно у 1967–1977 роках — заступник директора Інституту з наукової роботи, з 1977 року і до виходу на пенсію (1981) — старший науковий співробітник-консультант. Працюючи в Інституті історії АН УРСР, був також членом вченої ради Київського університету, членом наукової ради Головного архівного управління при РМ УРСР.
Жив у Києві в будинку на Печерському узвозі, 8, квартира 30. Помер 17 серпня 1994 року у Києві.
Наукова діяльність
Автор понад 100 праць з історії України новітнього періоду та археографії; відповідальний редактор, член редколегій, керівник авторського колективу низки фундаментальних праць з історії України:
- «Історія Києва» у 2-х томах (1959);
- «Історія робітничого класу УРСР» (Київ, 1967, том 2);
- «Історія селянства УРСР» (Київ, 1967, том 2);
- «Розвиток української культури за роки Радянської влади» (Київ, 1967);
- «Історія Української РСР» (Київ, 1967, том 2);
- «Радянська енциклопедія історії України» (Київ, 1969–1972, томи 1—4);
- «Історія робітників Донецького басейну» (Київ, 1981);
- «Історія міст і сіл Української РСР» та інше.
Протягом тридцяти років очолював роботу в Інституті історії АН УРСР з підготовки й видання збірників архівних документів і матеріалів. За його участю видано збірки документів:
- «Возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі» (Київ, 1949);
- «Воссоединение Украины с Россией» (Москва, 1953, том 2);
- «Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні (1917–1921)» (Київ, 1957);
- «Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в годы второй и третьей пятилеток» (Київ, 1977, частини 1—2) та інше.
Відзнаки
- Заслужений діяч науки УРСР (з 1977 року).
- Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980; за восьмитомну працю «Історія Української РСР»)[1].
- шість медалей СРСР
- Грамота Президії ВР УРСР.
Примітки
- Комітет з Державної премії України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 січня 2013.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Серія: Українські історики, випуск 1. Київ, 1998;
- Українські історики XX століття. Біобібліографічний довідник. Серія: Українські історики, випуск 2, частина 1. Київ-Львів, 2003.
Джерела
- Даниленко В. М. Гудзенко Пантелеймон Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 244. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Даниленко В.М. Ґудзенко Пантелеймон Петрович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.