Гузар-Левицька Ольга

Ольга Гузар (1860-1933) (після заміжжя – Гузар-Левицька) народилася у Завалові у родині пароха містечка Завалів о. Дмитра Гузара і була сестрою Лева Гузара – діда блаженнійшого Любомира Гузара.

Ольга разом із чоловіком, Володимиром Левицьким входила до найближчих знайомих Івана Франка[4].

Перші власні твори Ольги Гузар-Левицької «На чужині» та «Правдива пригода» були опубліковані в альманаху «Перший вінок» у 1887 році.

Це видання ще до його виходу у світ високо оцінив сам Іван Франко у «Змісті «Альманаху жіночого»[5]:

Зміст «Альманаху жіночого», видаваного «Товариством руських женщин» в Станіславові під редакцією пані Наталії з Озаркевичів Кобринської, заповідається доволі цікаво. Крім праць белетристичних і відчитів о справі жіночій самої редакторки, будуть в нім поміщені прозові і поетичні твори пань Олени Пчілки, Лесі Українки, Ольги Левицької, Михайлини Рошкевич, Юлії Шнайдер, Климентії Попович, Олесі Бажанської і др[угих].
Звертаємо увагу нашого жіноцтва на те видавництво і висказуємо щире бажання, щоб воно сталося гідним виразом того просвітнього руху, який від кількох літ почав проявлятися серед нашого жіноцтва. Дуже щасливою вважаємо гадку В[исоко]п[оважаної] пані редакторки помістити в «Альманаху» звістки про всіх руських женщин, котрі в наших часах так чи інакше виступали на публічну арену, будь то в літературі, будь в штуці, промислі чи в житті громадськім. Тільки по зібранні такого матеріалу могли б ми пізнати, чим досі були у нас женщини-русинки помимо дуже ще маленької стадії розвою, на якій вони досі стоять. Замічаємо також, що дальші матеріали для «Альманаху» можна ще надсилати на руки пані Кобринської в Болехові.

У жовтні 1896 р. Володимира призначили нотарем у Винниках[6], де родина Левицьких і проживала відтоді (у віллі кінця XIX ст., будинок зберігся дотепер - вул. Галицька, 11)[7].

Альманах «Перший вінок» (1887) опублікував її оповідання «На чужині: Правдива пригода».