Перший вінок
«Перший вінок» — жіночий альманах, виданий заходом Наталії Кобринської і коштом Олени Пчілки та її чоловіка . Вийшов у 1887 у Львові, з друкарні Товариства імені Шевченка. Обсяг альманаху 464 сторінок. Альманах з'явився за активної допомоги Івана Франка.
Місце | Львів |
---|---|
Видано | 1887 |
|
Значення альманаху
Цей альманах, як і три книги збірника «Наша доля», видані вже самою Кобринською, в 1880—1890-х, важливі тим, що першими в Галичині й в Україні поставили жіноче питання як проблему, яку висвітлювали в різних аспектах. Тут і становище жінки в суспільстві, і питання жіночих організацій, і дитячі заклади, які б вивільняли час для трудівниць, і міжнародний феміністський рух. В альманасі «Перший вінок» друкувалось чимало художніх творів, передусім жінок-письменниць.[1]
Так летиж наш соколику в широкий світ і заглянь всюди, де знайдеш нещасну жінку, журливу матір, забуту вдову, безнадійну дівчину, опущених сиріт! Заглянь і там, де ніби радість і веселість, бо і там можеш на дні знайти сльози! Та хоч може не всюди приймуть тебе, а то ще й злим проженуть словом, то прийде час, що згадають колись про першого звістуна![2] — Наталя Кобринська, Переднє слово, ст. 3.
Вміст
Вміст приведений за покажчиком: Іван Бойко. Українські літературні альманахи і збірники XIX — початку XX ст.. — Київ : Наукова думка, 1967. — С. 82.
- Наталія Кобринська. Передне слово, с. 1—3
- Олена Пчілка. Перший вінок. («На працю нашу уважати…»), с 4.
- Наталія Кобринська. Про рух жіночий в новійших часах. [Стаття], с. 5—23.
- Уляна Кравченко. Я не жалюсь. (Два сонети) «Я не жалюсь, що горе все стрічаю ..», с 23—24; «О, не жалюсь я1 Я з терпіння болю…», с. 24.
- Ганна Барвінок. Перемогла. (Оповідання з народних уст), с 25—56.
- Леся Українка. Русалка («Коло річки, у садочку…»), с. 56—68.
- Наталія Кобринська. Руське жіноцтво в Галичині в наших часах [Стаття], с 68—102.
- Олена Пчілка. Дебора. Біблейським обрат. (Присв. Лесі Українці) («Ізраїлю нещасний люде…»), с 103—106 — Левицька О. На чужині. (Правдива пригода), с. 106—112.
- Климентія Попович. Звичайна історія. ("Грішно бідним любишся! Люди насміються . "), с. 112—120.
- Бажанська Олеся. Кіндрат (Новели з народного життя), с. 120—139.
- Дніпрова Чайка. Пізно! («Тяжко мені, важко…»), с. 139—-142.
- Уляна Кравченко. За много! (Три сонети): «Коли їх бачу, легких, мов з піни…», с. 142; "Коли їх бачу, як живуть в журбі.. ", с. 143; «І дума ся, мов рана, грудь болить…», с. 143—144.
- Єрина ххх. Родинна неволя жінок в піснях і обрядах весільних. [Стаття ]. с. 144—159.
- Олеся Б. [Бажанська Олеся). Колись було. («Колись була я весела…»), с. 159.
- Єлена Грицай. Восени («Чом листочки облітають…»), с. 160.
- Михалина Рошкевич. Таку вже бог долю с>див. (Народне оповідання), с 161—176
- Леся Українка. Любка («Була в мами доня, любка чорнобрива…»), с. 176, «На зеленому горбочку…», с. 176—177
- Наталія з Озаркевичів Кобринська. Пані Шумінська (Образок з життя), с. 177—195.
- Дніпрова Чайка. Сестрицям-українкам. («Одна я, все одна на світі…»), с. 196—197.
- Катерина Довбенчук. Дівка и княгиня Народні обичаї в Косішцииі. [Стаття], с. 197—207.
- Уляна Кравченко. На новий шлях! («Куди, о, сестро, смілий лет звертаємо..»), с. 207—208
- Єрина ххх. Пісок! Пісок! (Оповідання), с. 209—216.
- Дніпрова Чайка. Нічною добою. («Серед неба високо…»), с. 216.
- Ольга Франко. Карпатські бойки і їх родинне життя. (Стаття), с. 217—230.
- Леся Українка. Поле. («Літо краснеє минуло ..»), с. 230—231
- Олена Пчілка. Товаришки. (Оповідання), с. 231—359.
- Людмила Старицька. Панахида. («В церкві йде сумна, тяжка відправа…»), с. 360—361.
- Анна П. (Анна Павлик). Зарібниця. (Образок з жіночого життя), с. 361—365.
- Дніпрова Чайка. Безщасна. («Не тобі, чорнявая селянко…»), с. 365—367.
- Ганна Барвінок. Жіноче бідуваннє (Оповідання, вийняте з народних уст), с. 367—873.
- Уляна Кравченко. Думки* «Ох, аж в чужій, далекій сторонопйі…», с. 373—374, «Досить, мій отче, о досить недолі!..», с 374—375; «Лиш вічної борби, а не спокою…», с. 375—376.
- Нагалія Кобринська. Пансудія. (Образок з життя), с. 376—395.
- Климентія П. [Климентія Попович]. Де бог мій. ("Бог мій, го сила, то світ безмежний.. "), с. 395—396.
- Михалина Рошкевич. Теща (Образок а народного життя), є. 396—404.
- Дніпрова Чайка. Посуха. («Давно був дощ; змарніло поле. .»), с. 405
- Наталія Кобринська. Заміжня жінка середньої верстви [Стаття], с. 406—416.
- Уляна Кравченко. Не рвись в будуще. (Два сонети) «Чому так рано, пупінку дрожачий…», с. 417; «Сестричко, чом в життя весні вкриваєш .». с. 417—418
- Сидора Навроцька. Попався в сіть. (Оповідання), с. 418—455
- Дніпрова Чайка. Дівочий жаль. ("Хмари вкрили синє небо, сонце заступили.. "), с. 456.
- Наталія Кобринська. Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславі, зв'ятакого 1884 року [Стаття], с. 457—463.
- О. П. [Олена Пчілка]. К І Карасинська-Троїцька. (Некролог), с. 463—464.
Відгук Івана Франка
Детальну оцінку альманахові Іван Франко дав у праці «Нарис з історії української літератури до 1890 р.» (1910). А у 1887 Франко опублікував статтю «Перший вінок» польською мовою в газеті «Kurier Lwowski», 1887, № 172, 23 червня, s. 5, без підпису. Подібну статтю під назвою «Перший вінок, жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки» Франко надрукував у додатку до газети «Kraj» «Przegląd Literacki» (1887. — № 25. — 19.VI/1.VII. — S. 7, рубрика «Sprawozdania literackie») за підписом: Iw. Franko. Подається за першодруком у перекладі.
«Перший вінок» Під такою назвою вийшов український жіночий альманах, виданий коштом і старанням пані Наталі Кобринської та Олени Пчілки. Це досить об'ємна книжка (464 стор. 8-ки), в якій міститься 43 оригінальні белетристичні і наукові праці пера самих жінок-українок з Галичини і України.
З відомих уже в українській літературі авторок знаходимо тут пані Ганну Барвінок, яка дала дві новели з народного життя, пані Олену Пчілку (повість і два вірші), а також пані Кобринську, яка, крім двох новел, помістила в цьому альманахові цілий ряд публіцистичних статей про жіноче питання за кордоном і про стан та розвиток руських жінок у Галичині.
З авторок-початківців відзначимо Уляну Кравченко і К. Попович, які помістили кілька цілком вдалих поезій, Олену Бажанську, яка дала гарну новелу, Ісидору Навроцьку, Михайлину Рошкевич, Ольгу Левицьку, Ольгу Франко, Лесю Українку і талановиту поетку, яка приховується за псевдонімом Дніпрова Чайка.
Примітки
- Іван Бойко. Українські літературні альманахи і збірники XIX — початку XX ст.. — Київ : Наукова думка, 1967. — С. 16–17.
- Електронна бібліотека "Культура України". elib.nlu.org.ua. Процитовано 24 грудня 2020.
Посилання
- Перший вінок : жіночий альм. / вид коштом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. — Львів : З друк. Т-ва ім. Шевченка, 1887. – 430 с.
- «Перший вінок» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 208-209.