Гузун Микола Іванович

Народився 3 січня 1926 року в Бендерах. Закінчив середню школу в Тирасполі[1]. Брав участь у Другій світовій війні з 18 серпня 1944 року[2]. Член КПРС з 1954 року. У 1955 році закінчив Кишинівський сільськогосподарський інститут імені М. В. Фрунзе. Після закінчення інституту працював в якості асистента на кафедрі виноградарства. У 1960 році призначений на посаду директора Молдавського науково-дослідного інституту плодівництва, виноградарства і виноробства, а з 1972 року керував відділом ампелографії, генетики та селекції[1].

Був членом Міжнародної академії виноградарства і виноробства, членом Товариства генетиків і селекціонерів Республіки Молдова, членом редакційної колегії журналу «Плодівництво, виноградарство і виноробство Молдови», Енциклопедії виноградарства. Керував науковою програмою «Виноград і вино»[1].

Розробив систему відбору прищепних лоз на маточниках, запропонував схему селекційно-генетичної програми по виведенню комплексно-стійких сортів, на основі якої вивів 24 нових сорти винограду, з них 23 (Вієрул 59, Віоріка, Полум'яний, Негру де Яловень, Мускат бессарабський та інші) передані на держсортовипробування. Автор близько 90 наукових робіт і 2-х винаходів. Серед праць:

• Реконструкция виноградников Молдавии. — К., 1962 (у співавторстві);
• Использование химических мутагенов в селекции винограда. — Москва, 1968 (у співавторстві);
• Виноградарство Молдавии. — К., 1968 (у співавторстві);
• Селекция винограда на устойчивость к морозу, болезням и филлоксере с высоким качеством ягод. — В кн.: Селекция винограда. Ереван, 1974;
• Отбор селекционных форм по качеству вина. — В кн.: Сортоизучеие и селекция винограда. К., 1976 (у співавторстві);
• Информационный массив по ампелографии и селекции (Математические алгоритмы). — В кн.: Сортоизучеие и селекция винограда. К., 1976 (у співавторстві);
• Методы выведения сортов винограда с групповой устойчивостью. — В кн.: Сортоизучеие и селекция винограда. К., 1976;
• Селекция винограда на комплексную устойчивость. — В кн. Генетика и селекция винограда на иммунитет. Киев, 1978;
• Программа селекпионно-генетических исследований в виноградарстве.— В кн.: Селекция устойчивых сортов винограда. К., 1982;
• Экспериментальный мутагенез на стадии мейоза у винограда. — В кн.: Совершенствование сортимента винограда. К., 1983 (у співавторстві).

Нагороджений 11 бойовими нагородами[1]. Зокрема орденом Вітчизняної війни 1 ступеня (6 квітня 1985), медаллю «За відвагу» (6 листопада 1947)[2], а також двома орденами «Знак Пошани» та інше.

• Энциклопедия виноградарства / главный редактор А. И. Тимуш. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. (рос.)