Бендери

Історія міста Бендери своїм корінням сягає глибокої старовини. Перші відомості про поселення, що перебувало на місці Бендер, відносять до III століття до н. е.. Територія краю, починаючи з кам'яної доби, перебувала в епіцентрі історичних подій, що відбувалися в Східній Європі. Кілька сотень тисяч років тому тут з'явилися первісні люди, що займалися полюванням і збиранням. Їм на зміну прийшли квітучі цивілізації мідно-кам'яної доби. Археологічні дослідження дозволяють стверджувати, що першими поселенцями на території міста були гетські племена, сліди яких виявлені в районі Бендерської фортеці й прилягаючих до міста селах Кіцкани та Варниця. Гето-дакійські племена займалися землеробством, скотарством, торгівлею із грецьким і римським світом.

В III–IV століттях у Дністровсько-Прутському межиріччі проживали племена, що створили Черняхівську культуру — фракійці, пізніше скіфи, венеди, бастарни, сармати й ін. Сліди цієї культури також виявлені на території міста й навколишніх сіл. Черняхівська культура сформувалася під впливом пізньоримської античної культури.

Наприкінці V — початку VI століть на ці землі проникають слов'янські племена й створюють свою культуру. У наступні сторіччя через Дністровсько-Прутські землі пройшли кочові племена половців, печенігів, торків. У середині XIII століття в край вторглись монголо-татари, які панували тут до 1345 року. У першій половині XIV століття Угорщина, що досягла великої могутності, змусила монголо-татар покинути межі цього регіону. В 1359 році в результаті повстання місцевого населення проти угорського панування виникає самостійне Молдовське князівство на чолі з Богданом Вода — колишнім волоським воєводою в Марамуреші й васалом угорського короля.

До початку XV століття всі землі від карпатських гір до Чорного моря ввійшли до складу Молдовського князівства, східною границею якого була ріка Дністер. Бендери були прикордонною митницею. У грамоті молдовського господаря Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року, виданій львівським купцям на право торгівлі в містах, розташованих по Дністрові, уперше згадується за назвою Тягянякячя. Із другої половини XV століття місто відоме за назвою Тігіна.

Найбільшого розквіту Молдавська держава досягла в період правління Стефана III Великого, коли встановлюються дипломатичні, економічні й культурні зв'язки із сусідніми державами.

На рубежі XIV–XV століть посилюється могутність султанської Османської імперії. Із цього часу починається неухильний процес підкорення Молдовського князівства Османською імперією. В 1538 році після ряду жорстоких боїв у Буджацьких степах османи захопили Тігіну. Місто й 18 прилеглих сіл були перетворені в османську райю. Вигідне стратегічне положення на високому березі Дністра зробило місто одним з опорних пунктів боротьби османів проти Речі Посполитої. На місці колишньої митниці в переправі починається будівництво фортеці за планом знаменитого османського зодчого Сінана. Місто й фортеця були перейменовані в Бендери (запозичено з перської — гавань, пристань, портове місто).

Фортеця була побудована за зразком західноєвропейських бастіонного типу. Вона була обнесена високим земляним валом і глибоким ровом, що ніколи не заповнювався водою, і складалася із трьох частин: цитаделі, верхньої й нижньої частини. З південно-західної сторони фортеці розташовувався посад.

До середини XVI століття Молдовське князівство було остаточно поневолено Османською імперією, однак молдовський народ вів невпинну боротьбу проти своїх поневолювачів. Узимку 1540 року молдовани під проводом господаря Олександра III Корні взяли в облогу Бендерську фортецю, але оволодіти нею не змогли. В 1574 році господар Іван Лютий разом з козаками гетьмана Свирговського узяли фортецю в облогу, посад був узятий, але міцні стіни встояли. Через 20 років запорізькі козаки на чолі з гетьманами Лободою і Северином Наливайком намагалися захопити фортецю, посад був спалений ущент, але фортецею оволодіти не вдалося.

У 1709 р. у Бендерах отримали притулок шведський король Карл XII, гетьман України Іван Мазепа та козацька старшина, що зазнали поразки у Полтавській битві.

Рештки замку гетьмана Пилипа Орлика в Тягині, Басарабія. 1931 рік. Тягиня стара назва міста Бендери.

У 1711 р. з Бендер почався похід гетьмана Пилипа Орлика на правобережну Україну.

Під час російсько-турецьких воєн XVIII–XIX століть Бендерська фортеця тричі підкорялася російським військам. 15 вересня 1770 року після двомісячної облоги фортецю штурмувала російська армія під командуванням генерал-аншефа Паніна. В облозі брав участь полк донських козаків, у рядах якого боровся майбутній проводир селянського повстання Омелян Пугачов. Фортеця була взята після важкого кровопролитного рукопашного бою. Узяття фортеці обійшлося дорогою ціною: за час облоги й у ході штурму вбитими й пораненими росіяни втратили понад шість тисяч чоловік, османи — понад п'ять тисяч. «Чим стільки втратити й так мало одержати, краще було й зовсім не брати Бендер», — так відреагувала на цю подію російська імператриця Катерина II. Російсько-турецька війна 1768–1774 років закінчилася підписанням Кючук-Кайнарджійського миру, за умовами якого Бендерська фортеця, як і вся Молдова знову відійшли до Османської імперії.

4 листопада 1789 року після перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова фортеця вдруге капітулювала. Цього разу ще до початку облоги. Фортеця здалася без опору російським військам під командуванням князя Григорія Потьомкіна-Таврійського. Ця перемога багато в чому була визначена вмілими діями командувачів кіннотою генералів Хоймського та Кутузова, які розбили на підступах до Бендер тритисячне військо буджацьких татар. Османи піднесли ключі від фортеці Потьомкіну, намет якого перебував на Борисовському пагорбі західніше укріплень.

В 1791 році за Ясським мирним договором лівобережні райони Наддністрянщини відійшли до Росії. Правобережна територія Молдавії разом з Бендерською фортецею знову залишилася за Османськоюі мперією. Російська імперія отримала вихід до Чорного моря по річці Дністер.

Фактичне приєднання Бендер до Російської імперії відбулося у листопаді 1806 року під час російсько-турецької війни 1806–1812 років, коли фортеця без істотного опору здалася російським військам під командуванням генерала Меєндорфа.

Відповідно до Бухарестського мирного договору, підписаного Кутузовим 16 травня 1812 року, територія Пруто-Дністровського межиріччя відійшла до Росії. Пізніше ці землі одержали назву Бессарабія.

Пам'ятник Івану Котляревському, що брав участь у визволенні Бендер від османів 1806 р., перед мурами Бендерської фортеці.

З утворенням Бессарабської губернії Бендери указом від 29 квітня 1818 року оголошується повітовим містом. Місто забудовується за певним планом: на відстані 500 м південніше Бендерської фортеці заставляються вісім широких вулиць уздовж Дністра, вісім перпендикулярно. Заселення міста відбувалося спочатку за рахунок гарнізону, військових чиновників і писарів, а потім за рахунок старообрядців і кріпаків-утікачів. У 1818 році в Бендерах проживало 5,1 тисяч чоловік.

На місці руїн османських казарм в 1815 році почалося будівництво Преображенського собору, що був задуманий як символ звільнення краю від османського ярма. Головний купол собору виконано у вигляді шолома давньоруського воїна. План собору був підготовлений членом Кишинівської духовної дикастерії архімандритом Іоанікеєм. 29 вересня 1827 року високопреосвященний Дмитро освятив собор, але роботи ще тривали. До 1934 року собор не був розписаний. Настінні розписи в соборі були здійснені молдовським скульптором і живописцем А.Племедяле.

«Герб міста Бендери , Бесарабської губернії, повітовий 2 квітня 1826 р. Щит розділений на два поля; у верхньому, золотом, двоглавий орел, прикрашений золотою короною, що тримає в обох лабетах блискавки, яких полум'я звернене в низ, із щитом на груди, на якому в червоному полі зображені Св. Великомученик і Переможець Георгій, що сидить на білому коні й вражає списом змія; у нижнім, чорному полі, зображено лежачого лева, на згадку положення в цьому цинуті, шведського короля Карла XII ,після Полтавської битви.»

Економічному розвитку міста сприяло будівництво в 1871 році залізниці Тирасполь-Кишинів з мостом через Дністер. На будівництві цієї дороги було зайнято 1500 робітників, з них 400 у районі Бендер. Умови праці були вкрай важкими, і доведені до розпачу робітники бендерської ділянки, організували економічний, а потім і політичний страйк, із приводу якого Новоросійський і Бессарабський генерал-губернатор у своєму повідомленні на ім'я прокурора Одеської судової палати відзначав: страйк робітників у Бендерах — «явище зовсім нове, що дотепер не проявлялося в серці нашого робочого руху».

Початок XX століття ознаменувалося вибухом революційної боротьби в краї. Революції 1905 і 1917 років знайшли відбиття в історичній долі Бендер. Під їхнім впливом у березні 1917 року в Бендерах був утворена перша у Молдові Рада робочих і солдатських депутатів.

Наприкінці 1917 — початку 1918 років починається військова інтервенція з боку Румунії. Протягом двох тижнів тривала оборона Бендер, але, незважаючи на опір, 7 лютого 1918 року місто було приєднано до румунської держави.

27 травня 1919 року російські більшовики організували збройне повстання в Бендерах з метою захоплення Бессарабії та встановлення радянської влади. Повстання розпочалося рано вранці за підтримки загону Червоної армії, який переправився до міста через Дністер. Повсталі захопили контроль над містом, але до вечора того ж дня були розгромлені румунськими військами при підтримці військ Антанти.

Двадцять два роки Бессарабія входила до складу Румунії.

2 серпня 1940 р. було утворено Молдавську РСР. У Бендерах було уведена до ладу електростанція, що діє й донині, побудований ряд промислових підприємств, розширилася мережа медичних і лікувальних установ, шкіл і дитячих садів. Але через рік місто настигла Друга Світова війна. За роки війни місто було зруйновано майже дощенту. У Бендерах не вціліло жодне з тих промислових підприємств, які діяли до війни. Були зруйновані й розграбовані консервний, спиртогорілчаний, пивоварний заводи, млини, олійниці, електростанція й водопровід. Були знищені соціально-культурні установи: школи, бібліотеки, кінотеатри, дитячі сади, лікарні, аптеки, пекарні, майстерні. Вулиці міста заросли бур'яном. Житловий фонд був знищений на 80%.

Практично з нуля почалося відновлення Бендер, і, завдяки трудовому героїзму бендерчан, за короткий строк були відновлені життєво важливі об'єкти міста. А в 50-і роки було почате будівництво найбільших підприємств легкої, харчової, електротехнічної промисловості, які сьогодні є основою економіки міста.

Не багато будинків, що колись прикрашали місто, пережили катаклізми XX століття. В одному з таких будинків у центральній частині міста народився в 1876 році вчений зі світовим ім'ям академік Лев Семенович Берг, президент географічного товариства СРСР, автор 800 фундаментальних праць з іхтіології, кліматології, біології, озерознавству, історії й географії. Недалеко від будиночка Берга по вулиці Радянській перебуває прекрасний маєток XIX століття, у якому сьогодні розташовується міський історико-краєзнавчий музей. Будинок був побудований комерсантом Фіштенбергом. Про завершення будівельних робіт красномовно свідчить дата, зафіксована на переплетіннях ажурних воріт: «1890».

Наприкінці червня 1992 року в місті розпочалися бої між армією Молдови та придністровською гвардією, що були припинені 7 липня того ж року. Внаслідок боїв загинуло близько 400 людей. Після цього в Бендери увійшли російські окупаційні сили.

Більшість табличок на офіційних установах міста (як і у всій ПМР) виконано на трьох офіційних мовах. Тим не менш майже всі написи українською мовою на них виконані з величезною кількістю орфографічних помилок (у них навіть використано літери, що не є властивими для української мови — «э», «ы» тощо).