Гулак-Артемовський Олексій Львович

Народився 10 (22) лютого 1837(18370222) в селі Ступичка Звенигородського повіту Київської губернії (сучасне с. Ступичне Катеринопільського району Черкаської області), син священика, двоюрідний небіж Семена Гулака-Артемовського.

Навчався в Київській духовній семінарії. 1859 вступив до Київської духовної академії. Восени 1861 року, не відчувавши покликання до теології, перевівся на медичний факультет Київського університету, де поряд з вивченням наук, передбачених програмою, захопився етнографією.[1] Закінчив навчання 1866 року.

Викладав у першій київській (подільській) недільній школі. Збирав фольклор, поширював нелегальні твори Т. Шевченка, газету «Колокол».

Переклав з польської мови на українську вступ до книги Антона Коціпінського «Пісьні, думкі і шумкі руського народа на Подолі, Украіні і в Малороссійі» (1862).

1868 видав власну збірку «Народні українські пісні з голосом» (друге видання — 1883), до якої включив зібрані на Білоцерківщині та в Таращанському повіті 52 українські пісні, серед яких «приколискові», «жіночі дівочі й молодичі» та «чоловічі», а також три білоруські пісні. У російськомовній передмові до збірки наводить бібліографію сучасних йому видань українських («південноруських») пісень, яка містить 44 книги й 14 періодичних видань.[2] М. Драгоманов зазначав важливість цих матеріалів для національного відродження.

Загалом планувалося видання серії із 6-ти збірок:

• Випуски 1—3 — ліричні пісні.
• Випуск 4 — думи, псальми, колідки тощо.
• Випуск 5 — весільні пісні.
• Випуск 6 — варіанти музики й текста та пісні без музики.[2]

О. Гулак-Артемовський також є автором фахових досліджень різних хвороб.

Послуговувався різними варіантами свого імені й прізвища:

• Ім'я: Олексій, Олекса, Алексій
• Прізвище: Гулак, Артемовський, Гулак-Артемовський, Гулаченко-Артемовський

• Народні українські пісні з голосом (50 пісень і 5 додатків). К., 1868; друге видання — 1883.
• (рос.) К этиологии дифтерита: Медико-этнографический очерк. К., 1883.

Олексій Гулак-Артемовський — один із прототипів Павла Радюка, героя повісті І. Нечуя-Левицького «Хмари».[3]

• Усенко П. Г. Гулак-Артемовський Олексій Львович[Архів оригіналу за 13 жовтня 2013] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: Наукова думка, 2004. — 688 с.