Гула Євген Петрович
Євген Петрович Гула (нар. 3 лютого 1945, с. Тисовець, Польща) — український живописець і графік. Член Національної Спілки художників України (2000), професор Київського національного Університету технологій та дизайну.
Гула Євген Петрович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження |
3 лютого 1945 (76 років) Тисовець, Гміна Балигород, Ліський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща | |||
Національність | українець | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | живопис, графіка | |||
Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
Діяльність | художник-гравер | |||
|
Життєпис
Євген Петрович Гула народився 3 лютого 1945 року в селі Тисовці Ряшівського воєводства, Польща. У віці 1 року з родиною був переселений з польських земель в Україну (в рамках депортації українців з Польської республіки до УРСР 1944—1946 років). Родина оселилася в селі Папірня Теребовлянського району (тепер — Чортківського району) Тернопільської області. В 1963 році Є. П. Гула закінчив середню школу в селищі Буданів. Після закінчення школи працював у Сєвєродонецьку на будівництві. Звідти був призваний до лав радянської армії. В 1979 році закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Євген Гула — професор, завідувач кафедри рисунка та живопису Київського національного університету технологій та дизайну, відмінник освіти України. Працює в галузі станкового і монументального мистецтва. Учасник виставок національного і міжнародного рівня. Має ряд методичних розробок в галузі пластичної анатомії, основ композиції та ін.
Євген Гула є засновником мистецької школи «Українське графічне мистецтво та дизайн». Напрями роботи школи: розвиток мистецтва та графічного дизайну України, дослідження актуальних аспектів мистецтва та дизайну, виявлення та формування сучасних тенденцій удосконалення живопису та графічного дизайну в контексті сталого розвитку.
Євген Гула — учасник багатьох всеукраїнських, міжнародних художніх виставок та пленерів, автор персональних виставок в Україні, Польщі, Німеччині. Картини художника зберігаються в державних і приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, Франції, США, Китаю, Росії.
Євген Петрович — автор монументальних розписів храму в с. Руда-Сілецька Львівського району Львівської області (1975), храму в с. Уличне Дрогобицького району Львівської області (1981), храму с. Папірня Чортківського району Тернопільської області (1989), в соборі св. Петра і Павла у Сімферополі (1992). Автор фундаментальної монографії «Пластична анатомія — основа рисунка» (2013), художньо-поетичної збірки-каталогу «Елегія життя» (2018). Опубліковано 40 його публікацій, в тому числі — навчальні посібники, монографії, каталоги художніх робіт.
Нагороди та відзнаки
У 2021 році за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність та високий професіоналізм Гула Є. П. отримав почесне звання Заслужений працівник освіти України.
Творчість
- «Козацькі думи». Полотно, олія (1986)
- «Білі яблука». Полотно, олія (1988)
- «Пам'яті Михайла Бойчука». Полотно, олія (1989)
- «Т. Шевченко». Полотно, олія (1990)
- «Відродження». Полотно, олія (1990)
- «Воскресіння». Полотно, олія (1992)
- «Бриніли струни». Полотно, олія (1996)
- «Польові квіти». Полотно, олія (1997)
- «Маски». Полотно, олія (1997)
- «Ранок у Криму». Полотно, олія (1998)
- «Білий ангел». Полотно, олія (1998)
- «Настрій з Мостова–1». Полотно, олія (1999)
- «Літа молодії». Полотно, олія (2000)
- «Квіти весни». Полотно, олія (2000)
- «Благовіст». Полотно, олія (2000)
- «Острів Байди». Полотно, олія (2002)
- «Волошки». Полотно, олія (2002)
- «Хортиця». Полотно, олія (2002)
- «Благодать». Полотно, олія (2002)
- «Вакханалія». Полотно, олія (2003)
- «Карпати». Полотно, олія (2003)
- Триптих «Сучасність». Полотно, олія (2004)
- «Стіна». Полотно, олія (2005)
- «Київські вітрила». Полотно, олія (2005)
- «Світанок». Полотно, олія (2005)
- «Адамове яблуко». Полотно, олія (2013)
- «Розмова». Полотно, олія (2014)
- «Благословіння». Полотно, олія (2014)
- «Горанська ротонда». Полотно, олія (2014)
- Триптих «Молитва за Україну». Полотно, олія (2016)
- Триптих «Пророцтво». Полотно, олія (2016)
- Триптих «Алфавіт істини». Полотно, олія (2017)
- «Повернення». Полотно, олія (2018)
- «Коло вічності». Полотно, олія (2020)
- «Поезія віків». Полотно, олія (2020)
Портрети
- «Тетяна» (1990, 2003),
- І. Мазепи, дружини (обидва — 1993)
- «Студентка Олена» (1995)
- «Доктор медицини А. Батрух» (1998)
- «Мар'янка» (2003)
- «Богдан Батрух» (2018)
- «Болтівець С. І.» (2018)
- «Іліє Мазори»(2018)
Джерела
- Думка, В. Євген Гула: митець і педагог / Василь Думка, Наталія Майстер-Десант // Культура і життя. — 2018. — 19 січня (№ 2-3) — С. 24.
- Муштенко С. П. Гула Євген Петрович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- Євген Гула // Художники Києва: живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво: творчо-біографічний довідник, Вип. 1. — Київ: Іпрез, 2000. — С. 48. — (Творча Україна)
- Євген Гула // Художники України: живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво: творчо-біографічний довідник, Вип. 5. — Київ: Іпрез, 2008. — С. 46. — (Творча Україна).
- Гула, Євген. Інтерв'ю з художником // Сільські обрії. — 1991. — № 11 : іл.
- Гула Євген Петрович // Галицька еліта / авт.-упор. Ярослав Білейчук. — Київ: Логос Україна, 2010. — С. 69.
- Кирій, С. , зав. сектору соціокультурних комунікацій ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського Дослідження Євгена Гули з розвитку пластичної анатомії в українському образотворчому мистецтві / Світлана Кирій // Мистецтво та освіта. — 2014. — № 4(74). — С. 59-60;
- Колісник, О. Виставка-сповідь «Молитва за Україну» українського живописця Євгена Гули / О. В. Колісник // Слово Просвіти. — 2017. — № 25 (22-28 червня). — С. 5; http://slovoprosvity.org/2017/06/23/vystavka-spovid-molytva-za-ukrajinu-ukrajinskoho-zhyvopystsya-evhena-huly/
- Чернявський, К. Єген Гула — художник, філософ, поет… / Костянтин Чернявський // Київ. — 2017. — № 7-8. — С. 188—192.