Ліський повіт
Ліський повіт (пол. powiat leski) — один з 21 земських повітів Підкарпатського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року внаслідок адміністративної реформи.
Ліський повіт | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Powiat leski | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
Країна | Польща | ||||||||||
Воєводство | Підкарпатське | ||||||||||
Адміністративний центр | Лісько | ||||||||||
Населення: | 26 535 (2008[1]) | ||||||||||
Площа: | 834,94 | ||||||||||
Густота: | 32 | ||||||||||
Урбанізація: | 22,02 % | ||||||||||
Номери автомобілів: | RLS | ||||||||||
TERYT: 3.18.25.21.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
- |
Загальні дані
Історично — прадавня етнічна українська земля з часів Київської Руси до вигнання місцевого населення в 1946—1947 рр. В 1782 році циркуль (повіт) Лісько ділився на 25 територіально-адміністративні одиниці. До 1918 року в повіті проживало 74118 жителів.
Повіт знаходиться у південній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Лісько. Станом на 1.01.2008 населення становить 26 535 осіб, площа 834,94 км².
Межує на сході з Бещадським повітом, на півночі з — Перемиським повітом, на заході — з Сяніцьким повітом, на півдні — з округом Снина (Словаччина).
Адміністративний поділ
Повіт ділиться на такі адміністративно-територіальні одиниці — гміни: Балигород, Лісько, Вільшаниця, Солена, Тісна.
Демографія
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
---|---|---|---|---|---|---|
осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
Повіт | 26 579 | 100 | 13 247 | 49,8 | 13 332 | 50,2 |
Міста | 5843 | 100 | 3018 | 51,7 | 2825 | 48,3 |
Села | 20 736 | 100 | 10 229 | 49,3 | 10 507 | 50,7 |
Відомі люди
- Вендзилович Мирон — український архітектор.
- Гриневецький Мелетій Модест — уродженець Лютовиськ
- Сембратович Роман — український журналіст і публіцист.
Цікаві факти
Згідно з переписом населення 1931 р. в Ліському повіті тодішнього Львівського воєводства 70 346 осіб (63,05 % від загальної кількості) визнали себе українцями за рідною мовою[2]. Після подій 1946—1947 рр. українське населення на території сучасного повіту майже зникло.
Примітки
- Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
- Grzegorz Hryciuk. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek. (пол.)