Гулько Борис Францович

Борис Францович Гулько, (рос. Борис Францевич Гулько; 9 лютого 1947 у Ерфурт) – американський шахіст i шаховий тренер (Старший тренер ФІДЕ від 2004 року) російського походження, гросмейстер від 1976 року.

Борис Францович Гулько
Сіетл, 2012 рік
 Сіетл, 2012 рік
Країна  СРСР
 Ізраїль
 США
Народження 9 лютого 1947(1947-02-09) (75 років)
Ерфурт
Титул Міжнародний майстер (1975)
Гросмейстер (1976)
Рейтинг ФІДЕ 2537 (жовтень 2017 року)
Піковий
рейтинг 		2644 (січень 2000 року)

Шахова кар'єра
Гулько Борис Францович, Амстердам 1987

Народився в Німеччині під час служби його батька в лавах Радянської армії в Тюрингії. Почав грати в шахи на початку 1960-х років, а перших успіхів досягнув у 1-й половині 1970-х. 1974 року виграв (разом з Яном Тімманом) турнір у Сомборі. У 1976 році переміг на меморіалі Капабланки у Сьєнфуегосі, а також виступив на міжзональному турнірі в Білі[1]. Наступного року переміг (разом з Йосипом Дорфманом) на чемпіонаті СРСР у Ленінграді[2].

Від 1978 року перебував у постійному конфлікті з комуністичною владою, тож разом зі своєю дружиною, гросмейстером серед жінок Анною Ахшарумовою, попросив дозволу на виїзд за кордон. Нарешті 1986 року дістав цей дозвіл і через Ізраїль емігрував до Сполучених Штатів[3].

У наступних роках досягнув низки успіхів, зокрема, переміг у Білі (1987 i 1988, разом з Іваном Соколовим), а також Леоні (1992). У 1993 році у Гронінген посів 6-те місце[4] i потрапив до претендентських матчів, які організувала ПША, однак там у першому колі програв з рахунком 5½ - 6½ Найджелові Шорту, в поєдинку, що відбувся в 1994 році в Нью-Йорку[5]. У 1994 i 1999 роках вигравав чемпіонат США[6]. 1996 року переміг у Лас-Пальмасі, a 1998-го на турнірі Kona (разом з Юдіт Полгар). На Чемпіонаті світу ФІДЕ 2000, який проходив за нокаут-системою у Нью-Делі, дійшов до 4-го раунду, в якому поступився Євгенові Бареєву[7]. 2000 року поділив 1-ше місце (разом з Ларсом Бо Хансеном i Йонні Гектором) на турнірі Politiken Cup у Копенгагені. У 2001 році переміг (разом з Яном Тімманом) у Мальме (турнір Sigeman & Co). 2003 року поділив 1-ше місце на турнірі за швейцарською системою у Віллемстаді (цей успіх повторив також 2005 року).

У 1978–2004 роках десять разів брав участь у шахових олімпіадах, із яких один раз за збірну СРСР (1978). У своєму доробку має чотири медалі в командному заліку: три срібні (у 1978, 1990 i 1998 роках), а також бронзову 1996 року. Також є чемпіоном світу в командному заліку 1993 року. На тих турнірах здобув ще дві медалі (срібну в командному заліку 1997 року i бронзову в особистому заліку 1993 року)[8]. У 2004 році опублікував відкритого листа до президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова[9].

Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 2000 року, досягнувши 2644 пунктів ділив тоді 36-те місце (разом з Валерієм Саловим) у рейтинг-листі ФІДЕ, займаючи 2-ге місце (позаду Яссера Сейравана) серед американських шахістів[10].

Зміни рейтингу
Зміни рейтингу Ело[11]

Примітки
  1. 1976 Biel Interzonal Tournament
  2. The Soviet Chess Championship. Архів оригіналу за 16 червня 2006. Процитовано 16 червня 2006.
  3. Борис Гулько и Анна Ахшарумова. Процитовано 22 листопада 2009.
  4. 1993 Groningen PCA Qualifying Tournament
  5. 1994-95 PCA Candidates Matches
  6. Campeonato de Estados Unidos
  7. 2000 ФІДЕ Knockout Matches
  8. OlimpBase
  9. GrandMaster Square >>> An Open Letter from Borys Gulko to Kirsan Ilumżynow
  10. ФІДЕ rating history :: Gulko, Boris F.
  11. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.