Гуменюк Олександр Леонідович
Олекса́ндр Леоні́дович Гуменю́к (нар. 5 серпня 1964, Ясенове Друге, СРСР[1] — пом. 15 серпня 2014, Дебальцеве, Україна) — український військовик, полковник (посмертно), засновник та командир 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь»[2]. Загинув від кулі снайпера під час війни на сході України. Кавалер Ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2014, лицар Ордена «Народний Герой України» (посмертно).
| Гуменюк Олександр Леонідович | |||
|---|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Полковник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
5 серпня 1964 Ясенове Друге, СРСР | ||
| Смерть |
15 серпня 2014 (50 років) Дебальцеве, Україна (Вогнепальне поранення) | ||
| Поховання | |||
| Псевдо | Батя | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
.png.webp){kind=small} Десантні військаТериторіальна оборона | ||
| Формування |
 | ||
| Війни / битви |
Українська миротворча місія в Югославії | ||
| Командування | |||
| |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg.png.webp){kind=small}
_ribbon_bar.svg.png.webp){kind=small}
Життєпис
05.1983—11.1983 — курсант в/ч 23590 (СКВО).
11.1983—06.1985 — механік метеоприладів в/ч 55618 (КВО).
08.1986—06.1990 — курсант Рязанського ВВДКДКУ (КБВО)[3].
06.1990—09.1990 — командир парашутно-десантного взводу ВДБ (ВДВ).
09.1990—12.1990 — командир комендантського взводу ВДБ (ВДВ).
12.1990—02.1992 — командир взводу-викладач шп вдв (ВДВ).
08.1993—08.1995 — командир навчальної роти амд (ОдВО).
08.1995—12.1995 — начальник штабу — заступник Командира 28ОУБ (ОдВО).
12.1995—10.1997 — заступник командира 28ОУБдВО (ОдВО).
10.1997—08.1999 — заступник командира батальйону амб (ОдВО).
08.1999—01.2001 — командир парашутно-десантного батальйону амд (Півд. ОК).
01.2001—09.2001 — начальник штабу — перший заступник командира полку 80 оамп (Зах. ОК).
09.2001—06.2003 — слухач факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня НАО.
06.2003—01.2004 — начальник штабу — перший заступник командира центру нцсп (Півд. ОК).
01.2004—03.2004 — у розпорядженні ГСВ ЗСУ.
03.2004—07.2005 — старший офіцер групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).
07.2005—09.2006 — начальник групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).
З 03.2014 — командир 11 батальйону територіальної оборони Київського обласного військового комісаріату оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Проходив службу в складі українського миротворчого контингенту в колишній Югославії[4].
15 серпня 2014 року загинув у бою поблизу села Малоіванівка Перевальського району Луганської області. Похований у Києві, на Лук'янівському військовому цвинтарі (ділянка № 4).
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 серпня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку (посмертно)[5]
- Орден «Народний Герой України» (2015).
Сім'я
Дружина — Гуменюк-Торган Олена Олександрівна. Діти — Гуменюк Святослав Олександрович, Гуменюк Олег Олександрович, Гуменюк Максим Олександрович.
Примітки
- Список военных из Одессы и области, погибших в АТО на Донбассе (рос.). «Вгороде. Одесса». Процитовано 1 жовтня 2014.
- Про назву 11 батальйону територіальної оборони Київської області — «Київська Русь»
- Список випускників 1990 року (рос.). Сайт РВПДКУ імені Маргелова. Процитовано 26 серпня 2014.[недоступне посилання з квітня 2019]
- Михайло Басараб. Комбате Гуменюк, вічна Вам пам’ять!. «Lb.ua». Процитовано 26 серпня 2014.
- Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання
- Костянтин Ільченко. По дорогам АТО. Часть 3. Окопная правда. Посвящается комбату Александру Гуменюку, погибшему в боях под Луганском. (рос.). «Politiko». Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 26 серпня 2014.
- Дні жалоби у Коцюбинському. «Пульсар. Приірпіння». Процитовано 26 серпня 2014.
- Герої небесного війська: Олександр Гуменюк на YouTube
- Інтерв'ю
- Віолетта Киртока (19 серпня 2014). Александр Гуменюк: Нет сомнений, что мы победим. Мы уже победили! (рос.). «Факты и комментарии». Процитовано 26 серпня 2014.