Гуменюк Феодосій Максимович

Народився 6 вересня 1941 року в Рибчинцях Вінницької області. Навчався у Дніпропетровському художньому училищі, де був учнем Якова Калашника, випускника Латвійської академії мистецтв у Ризі. У 1965 році він намагається поступити у Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І. Ю. Рєпіна, який тоді вважався найкращою живописною школою в СРСР. На навчання в цьому інституті претендувало 350 людей, з яких прийняли 28, в тому числі Гуменюка і ще вісім українців. У 1971 році він закінчив інститут, потім навчався у майстерні Й. Серебряного, написав для Переяслав-Хмельницького музею полотна на історичну тематику. Викладав у ленінградських навчальних мистецьких закладах, працював на художніх комбінатах Ленінграда. Діти:

• Гуменюк Уляна Феодосіївна 1975 року народження

Окрім живопису, Гуменюк займався вивченням історії і традицій свого народу. Там він вивчив історію запорізького козацтва Д. Яворницького, всі видання М. Грушевського, «Історію русів» Г. Кониського. Простудіював «Київську старовину» і масу іншої періодики. Бував у Музеї етнографії народів СРСР, де побачив дивні українські старожитності. Особливо вразили дві ікони, написані на… сушеній рибі.

В 1973 році одружився з художницею Наталією Павленко[1]. Через два роки у них народилась донька Уляна.

У 1975 році на виставці нонконформістів були помічені його роботи з зображеннями козаків. Художника було звинувачено в націоналізмі і позбавлено ленінградської прописки, тому Феодосій з дружиною і дочкою переселився у Дніпропетровськ, де пробув шість років, працюючи над ескізами вітражів. Також підготував «Український календар» на 1977 і 1978 роки для одного з видавництв у Варшаві. В 1983 році Гуменюки знову опинилися в Ленінграді, де Феодосія тепло зустріли художники і відразу запросили взяти участь у виставці «Групи чотирнадцяти».

В 1988 році його виставку експонували в залах Національного архіву Канади в Оттаві, в Українському музеї в Нью-Йорку. Там же, познайомившись з місцевою українською інтелігенцією, художник зміг ближче побачити життя діаспори та зафіксувати її на полотні. «Великдень у Торонто» — одна з композицій «канадського» періоду.

Пізніше була участь у виставці робіт українських художників в Гранд-Пале, у Парижі; персональна виставка в Національному художньому музеї в Києві, де була представлена ціла галерея гетьманів, і присудження в 1993 році Національної премії імені Т. Шевченка в галузі образотворчого мистецтва.

У 1992 році повертається в Україну. З 1993 року працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, очолює навчально-творчу майстерню історичного живопису; з 2000 року — професор кафедри живопису і композиції.

У 2010 році київська галерея АВС-арт видала чудовий альбом про творчість Феодосія Гуменюка (редактор-упорядник А. Маричевська). У виданні покладено аналітичні статті про майстра всесвітньо відомого мистецтвознавця Святослава Гординського, мистецьких критиків Володимира Овсійчука, Володимира Підгори, Григорія Міщенка та інших дослідників його творчості, як українських, так і діаспорян.

Творчість Феодосія Гуменюка зорієнтована на прадавні духовні національні цінності. Твори майстра присвячені історичному минулому України, обрядам, віруванням українців. Через символи-метафори, образи-символи художник наближається до глибин української ментальності. Стилістично живописні і графічні твори майстра з їх лаконізмом, монументальністю, дуже своєрідною і виразною декоративністю, багатоплановістю і колористикою найчастіше нагадують традиційні українські килими, щедро орнаментовані рослинними мотивами. Фігури, предмети побуту, фантастичні зіставлення зображень, масштабів, просторів, структур, деталей, образів, все це створює ефект килиму, в якому кожний клаптик є дуже важливим елементом орнаментальної композиції… Гетьмани, козаки, дівчата у вінках, янголи, птахи, коні — постійні учасники живописного дійства, яке неначе перетікає з однієї картини Феодосія Гуменюка в другу.

Мистецтво Феодосія Гуменюка розвивається від лірики до епіки, від ізоморфності до поетично-ідеалізованої фантазії з ремінісценціями близьких йому артистичних вершин, як-то Візантія, Венеція, українське бароко, бойчукізм. Художник підкреслено уникає чуттєвості, натуралізму, зосереджує увагу на співучості ліній, виразності ритму, кольору, фактури. Виходячи з цього, мистець розробив власну поетику, засновану на сполученні української символіки із сучасними засадами малярства.

Ось як писали про Феодосія Гуменюка критики:

Феодосій Гуменюк — яскрава самобутня особистість з-поміж тих художників, хто творив нове українське мистецтво 1970-х. Він — один із організаторів та учасників нелегальних, нонконформістських виставок у Москві та Санкт-Петербурзі, майстер, творчість якого свого часу зазнавала утисків у СРСР, але вразила й захопила США та Канаду.

А ось цитата зі статті Олени Седик «„Чего изволите“ — Здесь не проходит» для газети «Зеркало недели»(перекладена на українську мову):

Його живописні роботи, залучаючи своєю майстерністю і емоційністю, як шкатулки з секретом. У них лише назви прості та знайомі («Гетьман Дорошенко», «Маруся Чурай», «Мотря Кочубеївра». «І. Мазепа »,«Різдво»,«Хрещення»,«Великдень»,« Посвята в гетьмани »,« Старі верби »). Насправді вони сповнені символів, алегорій, ремінісценцій, в які проникаєш поступово, осмислюючи зображене. Але це не ребуси. Це - духовний світ людини, покладений на полотно.

• Гуменюк Феодосій Максимович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Головко В. В. Гуменюк Феодосій Максимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 254. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• С. М. Бушак. Гуменюк Феодосій Максимович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Обличчя України. Феодосій Гуменюк
• Серія «Імена» поповнилась альбомом Феодосія Гуменюка
• Біографія Феодосія Гуменюка на сайті Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• У гармонії кольорів і звуків (Феодосій Гуменюк. «Повернення з походу»)
• «Чего изволите» — здесь не проходит (стаття в газеті «Зеркало недели» за 23 грудня 1995 р.)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Козак Голота. Київ, Веселка, 1990. Художник Феодосій Гуменюк.