Гунсрюк

Гунсрюк утворює (разом із Таунусом) південний кордон Рейнських Сланцевих гір, найдавнішого гірського утворення на території Німеччини. Він розташований на заході Середньорейнсьокого розлому і тягнеться з південного-заходу на північний-схід між річками Мозель (нім. Mosel) і Нае (нім. Nahe). Зараз Хунсрюк являє собою значною мірою зруйноване часом високогірря, середньою висотою 500 м над рівнем моря, яке в своїй південній частині, в долині річки Нае, протягнуло вкриті густими лісами хребти — Хохвальд, Ідарвальд, Зоонвальд і Бінгер Вальд. Найвища точка — гора Ербескопф, заввишки 816 м. На півночі плоскогір'я різко обривається, розсічене численними долинами, спрямованими в бік Рейну і Мозеля.

У зв'язку із суворим гірським кліматом і віддаленим розташуванням гірського масиву від транспортних шляхів, Гунсрюк заселений досить рідко. Мешканці невеличких селищ, оточені лісом, на відвойованих у дерев землі, створюють цілинні поля, де розводять картоплю і овочі. Розвинене скотарство. На невеличких підприємствах, створених декількома селянськими сім'ями, перероблюється в більшості продукція скотарства.

Після другої світової війни значне місце в економіці цього гірського регіону посіла індустрія відпочинку і туризму, яка благодатно впливає на економічний клімат регіону. Суміжні долини, завдяки своєму захищенному положенню, відзначаються вельми сприятливим для садівництва і виноробства кліматом, були вже давно, з початку ХХ століття відкриті туристами і охоче ними відвідуються.

• Enzyklopädie des Wissens, Bd.5 Köln 1990

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гунсрюк