Гуняді

Гуняди — село в Україні, у Закарпатській області, Берегівському районі.

село Гуняди
Православна церква, 1935 р.
Православна церква, 1935 р.
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Рада Мочолянська сільська рада
Основні дані
Засноване 1927
Населення 325
Площа 0,14 км²
Густота населення 2321,43 осіб/км²
Поштовий індекс 90250
Телефонний код +380 03141
Географічні дані
Географічні координати 48°08′44″ пн. ш. 22°36′29″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 111 м
Місцева влада
Адреса ради 90250, с. Мочола, вул. Головна, 34
Карта
Гуняди
Гуняди
Мапа

 Гуняді у Вікісховищі

Назва

Назва села походить від угорського прізвища Гуняді — аристократичного роду, який в минулому володів навколишніми землями.

Історія

Хутір Гуняди був заснований в 1927 р. владою Чехословацької республіки. Першими мешканцями були 24 родини переселенців з гірських районів Закарпаття. В радянський час до 14.11.1990 р. хутір Гуняди входив до складу села Мочола як окрема вулиця. Статус населеного пункту село Гуняди отримало рішенням президії обласної ради народних депутатів № 37 від 14.11.1990 р. (публікація — "Відомості Верховної ради УРСР № 51 за 1990 р.).

Одночасно з утворенням хутору, в 1927 р. в ньому був збудований клуб, який виконує свою функцію й понині.

В 1935 р. зусиллями громади на хуторі була збудована невеличка дерев´яна церква, яка збереглася й по сьогодні. Сакральна споруда виконана в притаманному для гірського Закарпаття стилі, не типовому для Берегівщини.

Церковну історію села описав у 1998 році, у книзі  «Церкви України: Закарпаття» видатний дослідник сакральної архітектури Михайло Сирохман:

"Першою релігійною спорудою в селі була каркасна каплиця-дзвіниця з одним дзвоном, яку збудував греко-католик Іван Химич. Місцеві греко-католики подали прохання до земельного уряду в Празі про виділення місця для церкви, але, не чекаючи офіційної відповіді, збудували церкву. Тим часом уряд ділянку не виділив і наказав розібрати церкву. На повторну вимогу довелося вірникам розбирати церкву. Після цього православна громада звернулася до уряду з аналогічним проханням і отримала згоду. Дерево купив один із селян, що продав тоді худобу. Невелику дерев'яну церкву збудували місцеві майстри Іван Плиска, Іван Юрик, Ілько Кикина та Олекса Сиротяк. Споруджено її в традиціях «нових» базилічних церков.

Двозрубна споруда складається з прямокутної в плані нави і п'ятигранного вівтарного зрубу. Ґанок на чотирьох стовпчиках нині засклено. Стіни оббито «клинами», а дахи і вежу — бляхою.

У наві припасовано іконостас XVIII ст., що колись прикрашав дерев'яну церкву в селі Вучкове на Міжгірщині, розібрану в середині 1930-х років. На жаль, всі ікони перемальовано".


В 1932 р. зусиллями чехословацької влади на хуторі була побудована невеличка державна школа з українською мовою навчання. Школа функціонує й досі, на даний час у ній два навчальні класи, де вчиться менше десятка дітей з 1 по 4 клас. На будинку оригінальної форми написано — «Державна школа».

Будівля Державної школи

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 324 особи.[1]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

МоваВідсоток
українська 97,23 %
угорська 2,77 %

Туристичні місця

- евеличка дерев´яна церква 1935 р.

- річка Шипачка

Примітки
  1. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.