Гупало Деонісій Мусійович
Гупа́ло Дени́с Мусі́йович (10 березня 1898, Нова Осота, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 9 лютого 1923, Київ, УСРР) — український революціонер, повстанець, червоний козак і партизан, військовий діяч часів УНР (УСРР), Отаман Чорного лісу, який боровся за вільну Україну, за самостійну Українську Республіку і за народовладдя проти сваволі представників радянської влади і більшовиків. Одним з його земляків (односельчан), а можливо і далеких родичів є Михайло Сидорович Козир (1894—1930), червоний козак і партизан анархо-комуністичного спрямування, один з організаторів і керівників збройної боротьби за народовладдя на Алтаї в 1920х рр., командир одного з полків Народної Повстанської Армії Степового Алтаю.
Денис Мусійович Гупало | |
---|---|
| |
Народився |
10 березня 1898 с. Нова Осота Чигиринського повіту Київської губернії |
Помер |
9 лютого 1923 (24 роки) Київ |
Національність | Українець |
Діяльність | військовослужбовець |
Відомий завдяки | Отаман Чорного лісу. |
Військове звання | Хорунжий |
Життєпис
Денис Мусійович Гупало народився 10 березня 1898 року в селі Нова Осота Чигиринського повіту Київської губернії в родині представників старих козацько-християнських краю.
1917 року — рядовий 1-го стрілецького лейб-гвардії полку (Царське Село).
1917—1918 рр. — командир піших розвідників, навідник 4-го артилерійського дивізіону.
У 1919 році — був козаком 4-го Запорізького полку Армії УНР.
У 1920 році — служив козаком Першого кінного полку Степової дивізії Костя Блакитного.
Потім був хорунжим (півсотенний) повстанських загонів чорноліського отамана Миколи Кібця-Бондаренка (1920), начальника Холодноярського повстанського штабу Максима Терещенка, Дмитращенка та Хвилі (1921), У 1922 році — повстанський отаман Чорноліського полку.
Наприкінці вересня 1922 року — арештований разом з багатьма іншими отаманами Холодного Яру та Чорного Лісу у Звенигородці на інспірованому чекістами «з'їзді отаманів».
Під арештом перебував у Лук'янівській в'язниці м. Києва. 2 лютого 1923 року — Надзвичайна сесія Київського губернського трибуналу винесла Денису Гупалу смертний вирок. Загинув 9 лютого 1923 року під час повстання в Лук'янівській в'язниці.
Реабілітований 18 жовтня 2016 року[1].
Джерела
- http://ukrlife.org/main/evshan/zapovit8.htm
- http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=3662
- http://ukrlife.org/main/evshan/reness3.htm
- https://archive.is/20121222084143/http://www.dt.ua/3000/3150/35845/