Густав Наан

Народився в селі біля Владивостока в сім'ї естонських переселенців. Учасник Німецько-радянської війни, член КПРС з 1943. Закінчив Ленінградський університет у 1941 і Вищу партійну школу в Москві в 1946. Після війни повернувся до Естонії, опублікував у 1947 книгу «Реакційна сутність ідеології естонських буржуазних націоналістів», написаний в сталінському дусі[1]. Директор Інституту історії АН Естонської РСР (1950–1951), віце-президент АН ЕРСР (1951–1964).

Основні праці присвячені космології і філософським проблемам астрономії. У 1964 висловив гіпотезу симетричного Всесвіту, згідно з якою поряд зі звичайним світом існує антисвіт[2]. Зв'язок між цими світами здійснюється через нещодавно виявлені пекулярні об'єкти — квазари, квазізоряні галактики, колапсуючі або антиколлапсуючі зірки. Наан ототожнив область з негативною радіальною координатою з антисвіту, для якого фізичні закони такі ж, як і в звичайному світі, але час тече в зворотному напрямку, а простір зазнає дзеркальне відображення. Просторово-часова топологія Всесвіту, за Нааном, неоднозначна як за напрямком, так і за часом, поверхня не орієнтується, сильно ускладнюються поняття минулого і майбутнього. У цьому випадку втрачає смисл і теорія про збільшення ентропії, іншими словами, не діє термодинамічний парадокс теплової смерті.

З 1966 по 1989 головний редактор «Естонської радянської енциклопедії». У роки Перебудови підтримував Інтернаціональний фронт ЕССР[3], виступив проти суверенітету Естонії[4].

У 2008 режисер Мерле Карусоо поставила в Естонському театрі драми спектакль «Сигма-Тау С705» за п'єсою Енна Ветемаа і Еркі Аулі «Блиск і злидні академіка Наана»[5].