Гуцулка Ксеня (пісня)

Автор — український композитор, диригент, педагог і музично-громадський діяч Ярослав Барнич, про що й свідчить племінниця композитора Олена Вергановська, у коломийському будинку якої часто бував Ярослав Барнич, приїжджаючи зі Станиславова. Тут він і працював над улюбленою народом піснею «Гуцулка Ксеня» — це підтверджують учні та сучасники митця.

Дівчиною-прообразом героїні пісні була вродлива Ксеня Клиновська з Небилова (біля Перегінська Рожнятівського району Івано-Франківської області, на межі Бойківщини й Гуцульщини). Вона вчилась у композитора в Станиславові і надихнула його на створення пісенного шедевра, що й часто буває у творчості видатних митців. Протягом останніх десятиріч встановити істину намагалися неодноразово, проте не вистачало документальних матеріалів.

У 1938 році Ярослав Барнич написав за мотивами пісні відому оперету «Гуцулка Ксеня»

Автор — учитель зі села Семигинів Стрийського району Львівської області Роман Савицький, який музикою цікавився усе своє життя, хоч жодної спеціальної музичної школи не закінчував.

У ті роки Станіслав був значним центром української музичної культури. Активна участь у музичному житті міста була одним з найсильніших стимулів для композиторської діяльності. Свою літню відпустку Савицький проводив, як правило, у домі двоюрідної сестри Ірини Бурачинської, яка жила в селі Шешори на Косівщині. Сестра мала вродливу доньку Ксеню[2][3], яка дуже любила свого дядька Романа. На одному з вечорів, коли молодь забавлялася під час вакацій, десятирічну племінницю Савицького обрали «королевою» вечора: Ксеня виявилася дуже веселою і дотепною, кожному давала якісь доручення, а до свого дядька звернулася з проханням написати таку пісню, щоб уся Гуцульщина її співала! Незабаром таку пісню написано, а музику на слова згодом написав І. Недільський[4][5].

Нотний текст(ориґінал)"Гуцулки Ксені"

А Ярослав Барнич, згідно з цією версією, 1938 року написав однойменну оперету, використавши мотиви пісні.

Темна нічка гори вкрила Полонину всю залила, А в ній постать сніжно-біла Гуцул Ксеню в ній впізнав. Він дивився в очі сині, Тихо спершись на соснині, І слова ніжні любовні Він до неї промовляв: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Вже пройшло гаряче літо, Гуцул іншу любить скрито, А гуцулку синьооку Він в останню ніч прощав. Черемоша грали хвилі Сумували очі сині тільки вітер на соснині Сумно пісню вигравав. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар.

Темна нічка гори вкрила, Полонину всю залила, А в ній постать сніжно-біла, - Гуцул Ксеню в ній впізнав. Він дивився в очі сині, Тихо спершись на соснині, І слова палкі любові Він до неї промовляв: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар. Вже пройшло гаряче літо, Гуцул іншу любив скрито, А гуцулку чорнобриву Він в останню ніч прощав. В Черемоші грали хвилі, Сумували очі сині, Тільки вітер на соснині Сумно пісню вигравав: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар.

—1— Сонні гори нічка вкрила Полонину всю манила Ніжно череду пестила: Молодий вівчар не спав Він у ранішній хвилині Ксеню стрів на полонині І одній в гірській країні На трембіті тужно грав —Приспів— Гуцулко Ксеню Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про свій жаль Душа страждає Звук трембіти лунає... А що серце кохає Бо гаряче мов жар —2— В кожну ніченьку пестливу Він дививсь у млу зрадливу Бачив постать срібно сиву В ній гуцулку пізнавав Тихо спершись на ворінні В очі він дививсь невинні І слова ці безупинні Про кохання присягав <Приспів> —3— Покохав дівчину скрито І пройшло гаряче літо; Буря йшла несамовито В ліс вівчар отару гнав Черемоша били хвилі Бігла Ксеня у безсиллі На стрімкому впала шпилі Сумно вітер завивав <Приспів> —4— Череду лишав щоночі Та шукав сліди дівочі Як знайшов закриті очі Їх востаннє цілував Важко спершись на соснині З болем серця грав дівчині, Щоб і гори чули сині Як гуцулку він кохав <Приспів>