Небилів

Неби́лів село Рожнятівського району Івано-Франківської області, центр сільської ради.

село Небилів
Країна  Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада Небилівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA26060210070088884
Облікова картка Небилів 
Основні дані
Засноване 1546 (476 років)
Населення 5107
Площа 3,5186 км²
Густота населення 966,3 осіб/км²
Поштовий індекс 77670
Географічні дані
Географічні координати 48°49′02″ пн. ш. 24°13′14″ сх. д.
Водойми річки: Лімниця, Турава
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Рожнятів
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Незалежності, c. Небилів, 77670, тел. 98200
Карта
Небилів
Небилів
Мапа

 Небилів у Вікісховищі

Загальні відомості

Розташоване за 38 км від районного центру, м Калуша, і за 25 км від залізничної станції Рожнятів (с. Креховичі).

Селом проходить дорога, яке веде до гірського села Осмолоди. Сільраді підпорядковані населені пункти Ловаги та Слобода-Небилівська. У селі є середня школа[1], клуб, бібліотека, тубдиспансер.

Географія

Селом протікають річки Лімниця і Турава.

З історії села

У письмових джерелах Небилів згадується з 1780-х років (за іншими даними 1546 р.).

Історичні джерела зберегли точну дату заснування: люстрація 1565 року пише: «Село над потоком Лімниця заселено 10 років тому за правом волоським, у ній селяни поселились, з яких ще жодної данини не стягнуто, бо мають ще 3 роки свободи з тієї причини, що у великих лісах осіли, а є їх тимчасом 8, їх імена: Абрам, Петро, Пець, Федько, ці стягують мито на дорогах і лісових пасовищах, Ілько, Дмитро, Матвій, Сень». Тобто, маємо документальну дату заснування — 1555 рік[2].

У люстрації 1569 село згадується під двома назвами — «Łomnicza albo Niebiłow wiesz»[3].

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[4].

У 1880 році село належало до Калуського повіту, у селі було 1602 мешканці та 20 мешканців на території фільварку (11 римо-католиків, решта — греко-католики)[5].

1891 — мешканці Небилова Іван Пилипів та Василь Єлиняк виїхали до Канади, поклавши початок українській діаспорі в цій країні[6][7]. З нагоди 75-річчя поселення перших українців у Канаді (1966) село відвідали син Івана Пилипіва В. І. Пилипів та український прорадянський діяч із Канади Петро Кравчук. У селі встановлений пам'ятник знак на честь перших емігрантів до Канади.

На початку XX ст. у Небилові виявили нафтовмісні пласти, їхню розробку провадили з 1936 року.

У 1939 році в селі проживало 2560 мешканців (2500 українців, 30 поляків і 30 євреїв)[8].

На території села були розміщені дві бригади колгоспу «Більшовик», за якими були закріплені 1 300 га сільськогосподарських угідь, зокрема 750 га орної землі, 550 га пасовиськ. На початку 1970-х рр. населення села становило 2809 осіб. За радянських часів вищу та середню освіту здобуло 105 вихідців з Небилова; тут було споруджено понад 460 житлових будинків.

Церква[9]

Церква святого Архистратига Михаїла вперше згадується 1685 року у реєстрі про сплату 10 злотих катедратика (столового податку)[10]. У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740—1755 рр. церква святого Архистратига Михаїла описується як дерев'яна, добра, парох — Петро Гнатківський, висвячений у 1716 році Митрополитом Атанасієм Шептицьким, 60 парафіян-господарів.

Австрійська армія реквізувала в серпні 1916 р. у небилівській церкві 6 дзвонів діаметром 110, 100, 90, 50, 40, 30 см, виготовлених у 1891—1914 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала[11].

Відомі люди

Примітки

  1. На Прикарпатті діти роками вчаться в аварійній школі. ВІДЕО
  2. Жерела до істориї України-Руси, т. І, стор. 97 — Львів, НТШ, 1895. — 311 с.
  3. 4 Metryka Koronna Lustracje dz. XVIII, sygn. 45. agadd.home.net.pl. Процитовано 14 вересня 2019.
  4. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176, 214, 241 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
  5. Географічний словник Королівства Польського, 1886, т. VIІ, стор. 43
  6. Потяг у Канаді спогади навіяв… // Україна молода, № 108, 24.06.2011
  7. Шкіль Олег. Василь Єлиняк — «То мене й до Канади вигнало…»
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
  9. Церква Св. Арх. Михайла 1886 (1994?)
  10. Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  11. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.