Гюлістан-сарай

Гюлістан (Цареве городище на Волзі,[1] Царевське городище[2]) — старий населений пункт і монетний двір.

Історія карбування
Монета в 1 данг, викарбувана в Гюлістані в 1351-1356 роках при хані Джанібеку. Срібло, легенда реверсу: ضرب ﻛلستان سنة ٧۵۳ (Чекан Гюлістан, рік 752).

Карбував монети у 700-ті рр., а в 768 р. монетний двір Гюлістан зовсім припинив своє існування[3]. Знову створений Джанібеком близько 1351 р.[1] і був одним з основних центрів (поряд із Сарай, Сарай ал-Джадід і Азак) грошової справи Золотої Орди в середині XIV століття. [3] Карб Гюлістана з перших років багатократно перевершує емісію старої монетарні Орди – Сараю (Селітрове городище), і в першу чергу був орієнтований на забезпечення монетою Білої Орди, яка займала степи на захід від Волги. [1] За своїм значенням емісія Джанібека подібна до емісії Сигізмунда ІІІ (1587—1632) і його монети швидко стали об’єктом підробки. Емісія Гюлістану зовсім припинилася з 1367 р.[1]

На території Сумської області, зокрема в околиці с. Ніцаха Тростянецького району (басейн р. Ворскла), і на території Чернігівщини відомі випадки знахідок кількох варіантів монет-наслідувань деньга Джанібека (1342—1357), карбованих на монетному дворі Гюлістан 753 н. е. (1352—1353 рр.)[4]. Приклад оригінального карбування таких монет представлений серед матеріалів Борщевського скарбу (Київська обл.)[5].

Деякі риси топографії та археологічні дані

Колобівське поселення

За щільністю знахідок Гюлістан локалізують у Нижньому Надволжі. За припущенням А. В. Пачкалова, був розташований на місці Колобовського поселення Золотої Орди біля сучасного села Колобівка Ленінського району Волгоградської області, де виявлено найчисельніші знахідки монет 2-ї половини 1360-х років[6].

Царевське городище

Царевське городище розташоване над річкою Ахтуба, біля села Царів Ленінського района Волгоградської області. Місцевість городища йменувалася «Цареві Пади», тобто "царські руїни".

На Царевському городищі, як і для золотоординських степових міст, виділяються лише самі загальні риси топографії[7], тим не менш, деякі важливі деталі таки з'ясовані. Площа міста тільки в границях ровів і валу (що виникло в 1360 рр.) для захисту центральних кварталів в роки феодальних усобиць, становить близько 2 км², але загальна площа Гюлістан-Сарая є значно більшою за 2 км²[8]. На плані А.В.Терещенко (1840) тільки всередині вала 1360 р. налічується до 1550 окремих будівель[2]. Поза валом простежуються окремі садиби, що стають, за спостереженням Г. А. Федорова-Давидова, дедалі більшими по мірі віддалення від центру міста на схід і південь: на дальніх підступах до міста зі сходу простежено великі садиби площею до 26 000 м², а на захід від передмістя — розташовувалося селище, що складалося з комплексу семи садиб, з'єднаних загальними стінами. Можливо, подібно забудові великого радіусу Селітренного городища, Царевське городище можна розглядати як агломерацію, де посмугово міські будови, великі садиби або їх скупчення чергувалися з аграрними зонами і випасами. На захід від міста розташовувалося велике озеро, на берегах якого в середині XIV століття існувала житлова забудова, а в кінці століття виріс могильник[2].

У центрі Гюлістан була велика площа, яку з півдня та зі сходу оточували великі будівлі. Від центру до околиць вели вулиці, забезпечені ариками, уздовж яких, в деяких випадках, простежено пішохідні доріжки. У східній частині міста по мікрорельєфу простежена ще одна подквадратна площа; в цьому секторі городища, можливо, розташовувалися ще чотири штучних водоймища.

Царевське городище розташоване в заплаві Ахтуби, швидше за все, на самому березі річки.[2] Археологічними дослідженнями встановлено існування міського водопроводу, та складних гідротехнічних споруд, регулюючих рівень води у водоймах. На початках ядро ​​міста становили кілька великих аристократичних садиб[9][10].

На відміну від Сарая і Сарайчика на р. Урал, та інших міст Поволжя і регіонів Золотої Орди, Гюлістан-Сарай був зруйнований військами Тимура.

Цікаві факти

Перські поети Гафіз та Сааді називають свою країну (Персію) «Гюлістан» («Сад троянд»; «Гюль» — «троянда»)[11].

Примітки
  1. Дзагалов А., Климовський С. Київські монети Володимира Ольгертодича: пріоритет політики чи економіки? / Історико-географічні дослідження в Україні Збірник наукових праць. - 2007, Вип. 10.
  2. Крамаровский М.Г. (Россия. Санкт-Петербург) Улус Джучи (1207-1502). Заметки о культуре Дешт-и Кыпчак в эпоху Чингисидов / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. - 2008, Том 6.
  3. Лебедев В.П. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.) Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. - 2008, Том 6.
  4. Хромова І. До питання про вплив джучидської монетної традиції на формування місцевої монетної справи в українському Подніпров'ї середини-другої половини XIV ст. / Український історичний збірник Збірник наукових праць. - 2009, Вип. 12.
  5. Зразюк З.А., Хромов К.К. Борщевский клад // Монеты Джучидов и сопредельных государств в XIII–XV вв. // Восточная нумизматика в Украине. – К., 2007. – Ч. ІІ. – С. 103.
  6. Пачкалов А. В. К вопросу о локализации Нового Гюлистана // Диалог городской и степной культур Евразии на евразийском пространстве. Материалы V Международной конференции, посвященной памяти Г. А. Федорова-Давыдова. Астрахань, 2011. С. 242—247.
  7. Fedorov-Davydov G.A., 1984. The Culture of the Golden Horde Cites. BAR International Series. Printed in Great Britain. с.21-23
  8. Егоров В.Л., 1985. Историческая география Золотой Орды в XIII-XIV вв. М. с.113
  9. Федоров-Давыдов Г.А., 1973. Общественный строй Золотой Орды. М., с.85-87
  10. Егоров В.Л., 1985. Историческая география Золотой Орды в XIII-XIV вв. М. с.114
  11. (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Джерела

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.