Наровчат

Наровчат (мокш. Норзяд[2], тат. Мохши[3]) — село в Росії, адміністративний центр Наровчатського району Пензенської області.

Наровчат
Герб сільське поселення Прапор сільське поселення
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Пензенська область
Муніципальний район Наровчатський
Код ЗКАТУ: 56247816001
Код ЗКТМО: 56647416101
Основні дані
Перша згадка: 1237
Населення 4398[1](2002)
Поштові індекси 442630
Географічні координати: 53°52′52″ пн. ш. 43°41′48″ сх. д.
Часовий пояс UTC+4
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:



560
Мапа

Наровчат


 Наровчат у Вікісховищі

Село розташоване за 2 км від річки Мокші (притока Оки). Від Москви по автодорозі - 560 км, від Пензи - 150 км. Найближча залізнична станція - Ковилкіно (лінія Москва - Самара).

Історія

Населений пункт виник в час ослаблення Золотої Орди в кінці XIII століття.[4] Завойований військами Батия в 1237 році. Пізніше місто під ім'ям Мохші увійшло до складу Золотої Орди, ставши центром Наровчатовського улусу Золотої Орди. Тимчасова резиденція Узбек-хана[5], місто стає столицею Золотої Орди. Монетний двір Мохші карбував монети.[6]

Регіон Золотої Орди, що включає в себе правобережжя Волги від Саратова до Дубовки Волгоградської області налічував 3 великих ординських міста - Укек, Бельджамен й Мохші.[4]

В 1395 році Мохші зруйнований Тамерланом. У 14 столітті центр карбування срібних та мідних монет[7]. На початку XVII століття місто відроджується під назвою Наровчатського городища. У 1780 році Наровчат став повітовим (рос. уездным) містом Наровчатського повіту (уезда) Пензенського намісництва, в 1798 році залишено за штатом, в 1803 знову стало повітовим містом.

З 1926 року - село, центр волості Біднодем'янского повіту. З 1928 року Наровчат стає районним центром Наровчатського району Мордовського округу Середньо-Волзької області. З 1939 року в складі Пензенської області.

Постаті

Олександр Іванович Купрін

Примітки

  1. Всероссийская перепись населения 2002 г.
  2. H. Paasonens Mordwinisches Worterbuch (Lexica Societatis Fenno-Ugricae), Helsinki, 1990 ISBN 951-9403-31-0
  3. Белорыбкин Г.Н. Мохши / Пензенская энциклопедия. М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001, с. 354
  4. Лебедев В.П. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.) Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. - 2008, Том 6.
  5. islamnews.ru: Загадочный город Мохши
  6. Лебедев В.П., Зорин А.В. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.; Курск) Денежное обращение Курской земли в золотоордынское время / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. - 2008, Том 6.
  7. Пачкалов А. В. Монетные дворы Золотой Орды и их локализация // Archivum Eurasiae Medii Aevi. Vol. XIII. Wiesbaden, 2004.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.