Гюстав Ле Бон

Обкладинка книги «Les civilisations de l'Inde», 1887 року видання.

Гюстав Ле Бон обстоював ідею расового детермінізму в розвитку цивілізації. Як фундамент соціальної еволюції він розглядав не розум, а ірраціонально-вольову, емоційну сферу психічного життя — почуття і вірування. З його точки зору, психологія — основа пізнання історії. Ле Бон є автором одного з перших варіантів доктрини «масового суспільства». Розглядаючи масу (натовп) як ірраціональну руйнівну силу, Ле Бон вважав, що цивілізація всіма своїми досягненнями завдячує діяльності еліти, і виступав проти ідей соціальної рівності і соціалізму. Згідно з його концепцією, поведінка індивіда в натовпі носить безсвідомий, ірраціональний характер, йому властиві нетерпимість, догматизм, втрата почуття відповідальності, підвищена емоційність і розумовий примітивізм. В основі всіх соціальних змін лежить зміна ідей, що насаджуються масам небагатьма лідерами шляхом затвердження, повторення і зараження. Революції він вважав проявом масової істерії. Кінець XIX — початок XX століття Ле Бон характеризував як початок «ери мас» і передбачав, в зв'язку з цим, неодмінний занепад цивілізації.

Він також розгортав суперечку про природу матерії та енергії. Його книга «Еволюція матерії» була дуже популярною у Франції (існувало 12 видань). І хоча деякі з його ідей — наприклад, що вся матерія була природно нестабільною і постійно повільно перетворювалась у ефір — були використані деякими фізиками того часу, його специфічним формулюванням не надавали особливої уваги. В 1896 році Гюстав винайшов новий тип радіації, який він назвав «чорне світло», та пізніше існування «чорного світла» було спростоване.

• «Психологія народів і мас» (1895)– вважається першою роботою, яка поклала початок такій науці, як соціальна психологія. «Психологія народів» присвячена питанням утворення, розвитку і згасання людських рас і ролі, яку грають в цих процесах керуючі народом ідеї і люди. У «Психології мас» автор досліджує натовп як явище, дає первинну класифікацію різних її видів, описує закономірності її властивостей і поведінки, досліджує причинно-наслідкові зв'язки, аналізує методи впливу на натовп.

• «Цивілізація арабів»(1899) — в цій роботі він зробив акцент на величезний вплив мусульманської цивілізації, який, на його думку, сприяв окультуренню варварських народів, що зруйнували Римську імперію і відкрив для Європи світ наукового і філософського знання, світ літератури, з якими та не була знайома.
• «Психологія соціалізму» (1908) – Ле Бон виказує своє негативне ставлення до соціалістичних ідей, вважаючи їх псевдонауковими. Передбачає неминуче встановлення соціалізму в якійсь із західноєвропейських країн, який стане колективною трагедією: породить епоху руйнувань, анархії і терору, яка згодом зміниться епохою суворого деспотизму і залізного режиму. Ця праця на диво точно відтворює справжні події, які мали місце після захоплення політичної влади більшовиками в Росії.
• «Еволюція матерії» (1912)
• «Психологія виховання» (1910) Ідеї книги знайшли найбільшу підтримку у США та Великій Британії. Так, колишній президент США Теодор Рузвельт у своєму листі до Лебона запевнив його, що він може покластися на повну підтримку Рузвельта у разі, якщо у Франції, влада захоче змінити систему освіти на користь запропонованих Лебоном методів. Військовий журнал Великої Британії писав 1909 року: «Ніхто не зміг дати кращого визначення вихованню, ніж те, яке дав Гюстав Лебон: "Виховання - мистецтво пропускати свідоме у несвідоме ". Керівники англійського генерального штабу прийняли цей закон як основоположний принцип затвердження єдності доктрини і дії у військовому вихованні, якого ми так потребували».

Ідеї Ле Бона мали значний вплив на розвиток соціальної психології, а також доктрин «масового суспільства», поширених в західній психології. Його робота над психологією натовпу стала важливою впродовж першої половини 20 століття, коли її використали дослідники сфери медіа Хадлі Кентріл і Герберт Блюмер для опису реакцій нижчих груп до медіа.

Роботи Ле Бона вивчали такі видатні діячі, як Сорель, Сталін, Муссоліні, Гітлер, Ататюрк, Ганото, Фрейд, Мао Цзедун.

Його книга «Психологічні закони еволюції народів» була настільною у Теодора Рузвельта і Леніна. Парадокс і трагедія автора в тому, що, за невеликим винятком, в цьому столітті роботи цього знаменитого вченого-енциклопедиста поглиблено вивчались лише потенційними диктаторами і не отримали уваги з боку тих, кому власне і були адресовані його перестороги і на диво точні передбачення.

Став відомий тим, що намагався показати те спільне, що є між станом речей і закономірностями в психології мас. Американський соціолог Нейл Смелзер пише, що «незважаючи на критику, думки Ле Бона представляють інтерес. Він передбачив важливу роль натовпу в наш час», а також «охарактеризував методи впливу на юрбу, які в подальшому застосовували лідери на кшталт Гітлера, наприклад, використання спрощених гасел».

Праці Ле Бона як мандрівника, який об'їхав практично весь (на той час колоніальний) світ, є найавторитетнішими джерелами відомостей про життя і звичаї народів того часу. Також в «Еволюції сил» і «Еволюції матерії» Ле Бон наближається до ідей теорії відносності і передбачає отримання енергії з атомів.

• 10838 Ле Бон — астероїд, названий на честь науковця.
• Історія медіа-аудиторій

• Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). — К. : Либідь, 1993. — 336 с. — ISBN 5-325-00191-4.
• Овчаренко В.И., Грицанов А.А. Социологический психологизм. Критический анализ. — Минск : Вышэйшая школа, 1990. — 205 с. — ISBN 5-339-00449-X.
• Гюстав Ле Бон. Психология народов и масс.
• Якубіна В. Л. Еволюція концепту масовості: хода від психосоматичного тлумачення до соціально-філософського виміру // Альманах «Філософські проблеми гуманітарних наук», КНУ ім. Тараса Шевченка — К. : 2007. — № 12-13. — С.194-197.
• Лє-Бон Г. Завдання проводу; Полібій; Колообіг державних форм (1939)

• М. Слюсаревський. Лебон Ґюстав // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.393 ISBN 978-966-611-818-2

1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563