Гійом Каль

Гійом Каль (фр. Guillaume Cale; р. н. невід.— † червень 1358, Клермон-ан-Бовезі) — керівник селянського повстання у Франції, яке отримало назву Жакерії, селянин. Прагнув об'єднати селянські загони, налагодити зв'язок з повсталими городянами, у тому числі з парижанами. За наказом короля Наварри Карла Злого Гільйома Каля підступно схопили і стратили[3].

Гійом Каль
фр. Guillaume Caillet
фр. Jacques Bonhomme
Народився 14 століття[1]
Бове, Франція
Помер 1358
Клермон
·обезголовлювання
Країна  Франція
Діяльність фермер, революціонер
Знання мов французька[2]

Причини Жакерії

Причинами повстання були, окрім війни, незадоволення податковим тиском, недавня епідемія чуми, а також постійні напади найманців — так званих рутьєрів. Поштовхом до Жакерії було чергове підвищення податків, на яке пішов дофін Карл для того, щоб викупити з англійського полону батька після битви при Пуатьє. Повстання почалося у містечку Сен-Ле-д'Ессеран, коли його жителі відбили напад однієї з банд найманців. Повстання швидко поширилося центральною частиною Франції. За сучасними оцінками у повстанні взяло участь 100 тис. селян. Повсталі захоплювали замки феодалів, яких вони вважали головними винуватцями своїх бідувань, убивали дворян і просто багатіїв. Багато міст підтримало жаків. Одним із ватажків повстанців став Гійом Каль..[4].

« Вибрали короля зі свого середовища, що, за чутками, був родом із Клермона в Бовезі, і зробили його першим серед перших. І величали його, короля, Жак Простак. Вони спалили й дощенту зруйнували <...> понад 60 гарних будинків і міцних замків. <....>.[5]

Поява Гійома Каля

Гійом Каль був вихідцем із села Мелло. Це був простий за походженням селянин. Але він став хорошим організатором, знавцем військової справи, розумним і далекоглядним керівником. Ним керувало бажання покращити життя простих французів, позбавити їх від непомірних податків.

"Вони забрали все золото і срібло, — обурено відповів Каль -. Але сама Франція, добра французька земля, як і раніше, існує і буде існувати завжди. Ми хочемо лише, щоб кожна людина отримала наділ, який дозволив би їй жити гідно. Хочемо позбавитись від непомірних податків, якими дворяни обкладають нас, щоб вести свої ганебні війни «.[6]

Особистіть ватажка

Хроніки зображують Гійома Каля як людину

«бувалу, гарного балакуна, статної статури з красивим обличчям».[7].

»… Вона (цілителька) вдивлялася в обличчя людини, яка стояла на порозі, ніякого не диявола, як вона чекала, а перелякане, розгублене — і абсолютно незнайоме. Вона звісно не зустрічала його ні в сусідньому селі, ні під час їх недавньої подорожі в Париж. А тим часом зовнішність у нього була примітна, вона напевно запам'ятала б його, якби бачила раніше. Його постать майже цілком заповнила дверний проріз. Відчуваючи, що він поривається увійти, Кет, зібравши всю свою мужність, рішуче перегородила йому дорогу. З виду незнайомець був молодший за батька, але старший за неї самої, рудоволосий, з розумним, чіпким поглядом і високим чолом. Його одяг не свідчив про бідність, але був в безладді і забрудненений, так само як і волосся. Складалося враження, що зовсім недавно він брав участь у сутичці… ".[8]

Гільйом добре ставився до своїх побратимів, намагався врятувати їх життя після поранення в суворих зіткненнях із Карлом Злим.

"Гильйом притиснув пораненого до столу, але дивитися в сповнене жаху обличчя товариша у нього не вистачило мужності. Безцільно блукаючи, його погляд зупинився на інструментах, які лежали на краю стола; теж не дуже приємне видовище. Йому не раз доводилося бачити, як схожі предмети використовували, щоб з повільною, навмисною жорстокістю катувати людину. Лікар, однак, діяв швидко і явно уміліше, ніж очікував Каль, вражало, що поранений не смикався. Зрештою він втратив свідомість, за що Гильйом безмовно возніс вдячну молитву ".[9]/

Смерть Гійома Каля

Напередодні рішучої битви у Мелло за пропозицією командуючого феодальним військом короля Наварри Карла Злого, Гійом Каль погодився на переговори зі своїми супротивниками. Він з'явився на зустріч, не забезпечивши себе заручниками, був схоплений і після болісних катувань страчений. Позбавлені свого керівника, «жаки» були розгромлені.

Тоді негайно ж зійшлося вдосталь [людей] звідусіль. Зібралося й іноземне дворянство, і місцеве, яке керувало ним. І почали тоді ловити й обезголовлювати цих лиходіїв без жалю й милосердя та всюди, де їх зустрічали, вішати на деревах..[5]

Примітки

  1. Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentationMontpellier: ABES, 2001.
  2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  3. http://middle_age_world.academic.ru/
  4. Книга для читання з історії Середніх віків, К., «Радянська школа», 1971 р.,С.67-72
  5. Фруассар, Жан. Хроники 1325 - 1340, Издательство Санкт-Петербургского университета,2008 г. 656ст.
  6. Энн Бенсон. „Огненная дорога“ http://www.likebook.ru/
  7. Хроніки Жана де Венетто. Практикум з історії середніх століть.К. Видавництво "Освіта". 1998 р.
  8. Энн Бенсон. «Огненная дорога» http://www.likebook.ru/
  9. Энн Бенсон. «Огненная дорога» http://www.likebook.ru

Джерела, посилання і література

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.