Обезголовлювання
Обезголовлювання — одна із найстародавніших форм страти, що являє собою фізичне відділення голови живої істоти від тіла.
Відрубування голови мечем або сокирою застосовувалося протягом довгого часу історії людства. Іван Хреститель був першою, описаною в Біблії, жертвою цієї страти. Цей метод був широко поширений у всіх країнах світу аж до ХХ століття, і досі застосовується в Саудівській Аравії, Катарі і Ємені. Це ефективний і, можливо, гуманніший, ніж сучасні засоби, спосіб страти, але зовні він украй жорстокий.
Історія
У Римській імперії відрубування голови застосовувалося тільки щодо римських громадян — на інших очікувало розп'яття на хресті.
У Англії ця страта за історичними документами введена Вільгельмом Завойовником і застосовувалася до людей благородного походження, засуджених за зраду. Карл I, Анна Болейн і Марія Стюарт зустріли смерть на ешафоті, останнім з осіб знатного походження в цьому списку був лорд Симон Ловатт, який був обезголовлений на пагорбі Тауера 9 квітня 1747 року. Описано 91 обезголовлювання знатних людей між 1388 і 1747 роками. Це не включає менш почесну смерть на шибениці або інші більш-менш болісні страти.
Обезголовлювання також широко застосовувалося в Швеції, Данії, Франції (аж до 1792 року, коли його місце зайняла гільйотина) і в Німеччині, де різні форми обезголовлювання проіснували аж до закінчення Другої світової війни. Також це було формою державної страти в Китаї до захоплення там влади комуністами. Найдовше страта сокирою протрималася в Швеції, там її витіснила гільйотина лише в 1903 році і в Німеччині, де вона офіційно проіснувала до 1938 року, а за деякими даними, була знов введена в дію в кінці Другої світової війни, коли нацистський уряд скасував гільйотину, «як занадто гуманний засіб».
Форми страти
| CMEPTHA KAPA |
|---|
 |
| Сучасні види |
| Історичні види |
Існують дві різні форми обезголовлювання — мечем і сокирою.
При використанні меча відпадала необхідність в пласі, засудженого зазвичай ставили на коліна, якщо ж він був низького зросту, то залишали стояти і в Німеччині жінкам іноді дозволяли сидіти на стільці.
Звичайний меч ката був в довжину 48 дюймів (1200 мм) і приблизно півдюйма (65-70 мм) шириною з руків'я, довжина якої була достатня для захоплення обома руками для додання удару максимальної сили. У Саудівській Аравії використовується традиційний арабський меч — скімітар (scimitar), приблизно 1000 — 1100 мм завдовжки.
Коли використовували сокиру, то була необхідна плаха, часто її край загострювали, для зручнішого розташування шиї. Застосовувалися 2 види плах — висока (приблизно 18 — 24 дюйми, 450 — 600 мм заввишки), коли в'язня ставили на коліна перед нею і примушували нахилитися, так що шия лежала на краю вершини плахи. Висока плаха і сокира, якими був обезголовлений лорд Ловатт показані в Музеї лондонського Тауера.
Деякі країни застосовували низьку плаху, коли засуджений лежав на животі і клав шию на низьку дерев'яну колоду, всього декілька дюймів заввишки. Так зокрема було страчено Карла I у Вайтголлі в 1649 році.
Також відомо 2 типи сокир — традиційний, широко поширений в Англії з лезом 1 фут і 4 дюйми заввишки (500 мм) і 10 дюймів шириною (250 мм) з довгим топорищем в 5 футів і 1 дюйм завдовжки (1625 мм). У ряді місцевостей Німеччини використовували сокиру, схожу на збільшений різак м'ясника, руків'я якої була також пристосована для захоплення двома руками.
Обезголовлювання в сучасному світі
Саудівська Аравія використовує публічне обезголовлювання, як покарання за вбивство, зґвалтування, контрабанду наркотиків і деякі інші злочини. Причому існує цікава деталь: при вироку за вбивство або зґвалтування, родичі жертви можуть вирішити зберегти злочинцеві життя, отримавши з нього так звану «плату за кров». Засуджених обох статей привозять на поліцейській машині на центральну площу або вокзал, після полуденної молитви і виводять в наручниках на відповідний майданчик, частіше на газон, ставлять на коліна, повернувши лицем до Мекки, зазвичай зав'язують очі. Кат піднімає виблискуючий скімітар, часто робить ним декілька помахів над головою і відрубує голову. Після страти охоронці прибирають тіло і голову, змивають кров. Тіло страченого потім ховають в безіменній могилі на тюремному кладовищі.