Гільче

Історія
Церква арх. Михаїла у Гільчому,
спалена у 1973 р.

На 01.01.1939 в селі проживало 720 мешканців, з них 450 українців-грекокатоликів, 195 українців-римокатоликів, 15 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду, 30 євреїв[2].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Церква

В селі існувала церква Архангела Михаїла споруджена у 1869 році, котра була побудована на місці більш давньої. Належала до Варязького деканату Перемишльської єпархії. Після виселення українців, певний час, використовувалась поляками для латинських служб. Спалена 21 березня 1973 р., на її місці змуровано костел.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 169 28 117 24
Жінки 194 45 107 42
Разом 363 73 224 66

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гільче

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 80.
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.