Гіперхромний ефект

Гі́перхро́мний ефе́кт — вплив структурних змін в молекулярних частинках або розчинника на речовину, що поглинає світло, який проявляється у збільшенні інтенсивності спектральної смуги поглинання.

Гіперхромний зсув спектра — зростання інтенсивності забарвлення, тобто молярного коефіцієнта поглинання, при даній довжині хвилі у спектрі речовини.

Найбільше відомий гіперхромний ефект для ДНК. При знаходженні ДНК у розчині у вигляді подвійної спіралі гетероциклічні азотисті сполуки знаходяться у стеках (пачках), що призводить до зменшення поглинання світла довжиною хвилі 260 нм розчином ДНК. При нагріванні подвійна спіраль плавиться, основи розходяться та починають поглинати більше світла.[1]

Примітки

А. В. Сиволоб (2011). Фізика ДНК: навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 61. с. 335. ISBN 978-966-439-468-3 Перевірте значення |isbn= (довідка).

Джерела

Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] А. В. Сиволоб (2011). Фізика ДНК: навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 61. с. 335. ISBN 978-966-439-468-3 Перевірте значення |isbn= (довідка).