Гіпнопедія

Гіпнопедія — метод навчання, заснований на припущенні, що на ранніх стадіях сну людський мозок здатен отримувати та зберігати словесну інформацію, яка, в свою чергу, може допомогти в навчанні. Тому нічні "уроки" проводяться в період засипання або пробудження, тобто в періоди "неглибокого" сну [1] .

Етимологія

Гіпнопедія (гр. Hπνος Hýpnos - уособлення сну + ст.гр. παιδεία, paideía - « освіта ») - це навчання через сон [2] . На думку Збігнева Опачевського, слово "гіпнопедія" означає зберігання та запис інформації уві сні[3] .

Історія

Гіпнопедія була широко поширена під час холодної війни, її використовували спецслужби США, СРСР та Японії до 1960 року. У 1965 році в Парижі відбувся конгрес, присвячений гіпнопедії, в якій брала участь проф. Марія Шульц, тут відбувалися обговорення та визначення термінології у цій галузі. У 1967 році був проведений експеримент вивчення англійської мови за допомогою гіпнопедії в Офіцерському Коледжі, де група вчителів англійської мови на чолі з Антоні Прейбіш навчали курсантів [4] . У 1984 році проф. Райнер Дітерих з факультету психології університету Бундесвера, що в Гамбурзі, першим у Німеччині провів гіпнопедичний експеримент, який підтвердив ефективність гіпнопедичної науки. Експеримент полягав у вивченні французької мови. У 1998 р. Проф. д-р Яцек Ізидор Фісяк з Інституту англійської філології університету ім. Адама Міцкевича у Познані першим у Польщі провів дослідження ефективності гіпнопедії.

Сьогодення

У педагогіці гіпнопедія - це окреме дослідницька сфера, що займається впливом психопедагогічної сугестії на виховання людини в зміненому стані свідомості. Педогоги, що працюють в сфері гіпнопедії, можуть виткористовувати записані заздалегідь аудіозаписи (записаний в аналоговому чи цифровому форматі в аудіофайлі), яку відтворюють під час гіпнопедичного сеансу.

У гіпнології гіпнопедія має справу з навчанням, яке полягає у передачі людині інформації за допомогою акустичних хвиль, не викликаючи чітких слуховиж образів. Ультразвукові сигнали у вигляді акустичних хвиль, що впливають на центральну нервову систему людини, є значним проривом у сурдопедагогіці .

Критика

Ефективність гіпнопедії є причиною багатьох дискусій науковців. Особливо спричиняє суперечки вплив такої практики на психіку.

Див. також

Примітки
  1. Okoń, W., (1998) Nowy Słownik Pedagogiczny. Wydanie Drugie Rozszerzone. Wydawnictwo Akademickie "Żak", Warszawa, str. 124. ISBN 83-86770-96-1
  2. Reber S. Arthur, (2000), Słownik Psychologii, Wydawnictwo Scholar, Warszawa, s. 250. ISBN 83-87367-64-8
  3. Opaczewski, Z., (1974) Hipnopedia. Nauczanie we śnie naturalnym. Nasza Księgarnia, Warszawa
  4. Prejbisz A., (1968), Założenia i realizacja eksperymentu w zakresie nauki języka angielskiego z wykorzystaniem hipnopedii, Czasopismo "Języki Obce w Szkole" nr 3

Література
  • Прейбіш А., (1968), Припущення та реалізація експерименту в галузі вивчення англійської мови за допомогою гіпнопедії, журнал «Іноземні мови в школі» № 3;
  • Opaczewski, Z., (1974) Гіпнопедія. Навчання природного сну, Видавництво Nasz Księgarnia, Варшава.
  • Opaczewski, Z., (1977) Гіпнопедія, видавництво PAN, Вроцлав-Варшава-Краків-Гданськ.
  • Лозанов Г., Гатева Е., (1988), Посібник з сугестопедичних вчителів іноземних мов, видавництво Gordon and Breach Science SA, Швейцарія. .
  • Kantorowski J., (2007) Психологічні детермінанти гіпнотичної сприйнятливості, Вроцлав.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.