Сон

Сон — періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.

Сон

Дитина, яка спить.

Історія дослідження

Засновником «науки про сон» була М. М. Манасеїна (1843—1903), учениця фізіолога І. Р. Тарханова, яка в 1870-ті рр. на цуценятах вивчала значення сну для організму. Аналізуючи свої результати, Манасеїна прийшла до висновку, що сон для організму важливіший за їжу.

Сучасні уявлення про природу сну сформувалися у другій половині XX ст. з появою методів реєстрації біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалограма, ЕЕГ), м'язів (електроміограма, ЕМГ) і очей (електроокулограма, ЕОГ). Найбільшим досягненням в цій області було відкриття в 1950-ті рр. Н. Клейтманом, У. Дементом (США) і М. Жуве (Франція) так званого парадоксального сну.

Фізіологія сну

Під час сну підвищується рівень анаболічних процесів та знижується катаболізм.

Сон у нормі відбувається циклічно, приблизно кожні 24 години. Ці цикли називають циркадними ритмами. Вони перевизначаються кожну добу, найбільш важливим фактором є рівень освітлення. Від природного циклу освітленості залежить рівень концентрації спеціальних фотозалежних білків. Циркадний цикл налаштований зазвичай на довжину світлового дня[1]. Крім нічного сну, в деяких культурах існує фізіологічно обумовлений короткочасний денний сон — сієста.

Засинання

Безпосередньо перед сном наступає стан сонливості, зниження активності мозку, для якого характерні:

  1. зниження рівня свідомості;
  2. позіхання;
  3. пониження чутливості сенсорних систем;
  4. зменшення частоти серцевих скорочень;
  5. зниження секреторної діяльності залоз (слинних → сухість слизової рота; слізних → печіння очей, «злипання повік»).

Структура нічного сну людини
Сплячі леви

Природний сон включає два різні стани (фази) — повільний сон (повільноколивний, ортодоксальний, синхронізований, спокійний, теленцефалічний сон, сон без швидких рухів очей) і швидкий сон (парадоксальний, десинхронізований, активований, ромбенцефалічний, сон з швидкими рухами очей, REM Sleep).

Повільний сон

При засинанні людина занурюється в повільний сон, послідовно проходячи 4 стадії: дрімоту (1), поверхневий сон (2), сон помірної глибини (3) і глибокий сон (4). Психічна активність в повільному сні представлена уривчастими неемоційними думками, а час, проведений у сні, зазвичай недооцінюється. У молодих здорових людей поверхневий сон займає біля половини часу усього нічного сну, а глибокий сон 20–25 %.

Парадоксальний (швидкий) сон
Стадія 4. ЕОГ у червоній рамці.
Швидкий сон. ЕОГ у червоній рамці, зафіксований сенсором рух очей підкреслено червоним.

Повільний сон завершується зміною пози, після чого слідує різкий перехід в фазу парадоксального сну: на ЕЕГ відмічається десинхронізація, тобто високовольтна повільна активність зміняється швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні, однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла (зникнення активності на ЕМГ) і виникають швидкі рухи очей (потужна активність на ЕОГ). Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок, у чоловіків (будь-якого віку) виникає ерекція. При пробудженні під час парадоксального сну випробувані у 80 % випадків повідомляють про переживання емоційно забарвлених сновидінь, а час перебування у сні часто переоцінюється. Фаза парадоксального сну займає близько 20 % часу сну. Повільний сон і наступний за ним парадоксальний сон формують цикл з періодом близько 1,5 години. Нормальний нічний сон складається з 4-6 таких циклів.

У людини, на відміну від інших ссавців цикли сну неоднакові: в перших нічних циклах переважає дельта-сон, періоди парадоксального сну дуже короткі (10–15 хвилин) і зовні слабо виражені. У другу половину ночі, навпаки, глибокий повільний сон майже відсутній, зате надзвичайно інтенсивні і довгі (30–40 хвилин) періоди парадоксального сну. Цей феномен — наслідок адаптації людини до умов цивілізації; фактично кожна доба являє собою 16-годинний період позбавлення сну (депривація), за яким іде 8-годинний період відновлювального сну («віддача»). Згідно із законом «віддачі» спочатку відновлюється глибокий сон, а потім парадоксальний. Відповідно до природного біоритму, дорослій людині потрібно 1–2 періоди денного сну. Про це свідчать приступи денної сонливості, неуважності і розслаблення, особливо небезпечні при керуванні автомобілем і виконанні професійних обов'язків, що вимагає уваги і зібраності.

Оптимальна тривалість сну

Тривалість сну зазвичай становить 6 — 8 годин на добу, але можливі зміни в достатньо широких межах (4–10 годин). При порушеннях сну його тривалість може становити від декількох хвилин до декількох діб.

Дітям потрібно більше спати для того, щоб нормально розвиватися: до 18 годин для новонароджених. Дослідження говорять, що дітям шкільного віку потрібно приблизно від 10 до 11 годин сну[2].

Вік Потреба у сні
Новонароджені (0-2 місяців) 12 — 18 годин[3]
Немовлята (3-11 місяців) 14 — 15 годин[3]
Малюки (1-3 років) 12 — 14 годин[3]
Дошкільнята (3-5 років) 11 — 13 годин[3]
Діти шкільного віку (5-10 років) 10 — 11 годин[3]
Підлітки (10-17 років) 8 — 10 годин[3][4][5]
Дорослі, включаючи людей похилого віку 7 — 9 годин[3]

Нейроанатомія сну

Мозок має скупчення нейронів, порушення яких викликає розвиток сну (гіпногенні центри). Виділяють такі структури:

  1. Структури, що забезпечують розвиток повільного сну :
    • Передні відділи гіпоталамуса (преоптичні ядра)
    • Неспецифічні ядра таламуса
    • Ядра шову (містять гальмівної медіатор серотонін)
    • Гальмівний центр Моруцці (середня частина мосту)
  2. Центри швидкого сну:
  3. Центри, що регулюють цикл сну:

Основна функція сну

Основна функція сну — це відновлення фізичних та психічних сил, яке дозволяє максимально адаптуватися до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку, як вважали раніше. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки і консолідації інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам'ять.

Активність нейронів у різних відділах кори великого мозку і глибинних структурах мозку під час сну лишається практично такою ж, як і при неспанні.

Чинники, що зумовлюють сон

Можна виділити три групи чинників, які зумовлюють періодичний добовий сон:

  1. ендогенні чинники, пов'язані зі стомленням і гіпногенними речовинами (серотонін, мелатонін, норадреналін, гамма-оксибутират, дельта-пептид тощо), які діють ендогенно, ритмічно («внутрішній годинник»)
  2. безумовні (темрява, спокій, положення тіла, сенсорна монотонність, вплив температури, атмосферного тиску)
  3. умовнорефлекторні (звикання до певного часу сну, його тривалості та ін.)

Свідомі сновидіння

Свідоме сновидіння — це сновидіння, у якому особа розуміє, що спить[6]. У такому сні можливо контролювати свої дії, впливати на навколишній світ та подальший розвиток сюжету сновидіння. Набуття свідомості може бути спонтанним або в результаті спеціальних методик.

Порушення сну

Безсоння

Тимчасове безсоння може бути викликано нервовим збудженням, або застосуванням деяких хімічних речовин (фенамін тощо).

Регулювання сну

При стійких порушеннях сну є ситуації, коли необхідно звернутися до лікаря, для з'ясування причин проблеми.

Із широким застосуванням електронних пристроїв (гаджетів), які завдяки випромінюванню світла, порушують біологічні ритми, радять на пристроях використовувати нічний режим для запобігання виникнення безсоння.

Фізіологічні методи

Добре допомагають прохолодне повітря в кімнаті, прогулянка ввечері, прохолодна ванна перед сном.

Фармакологічні методи

Безсоння можна частково зменшувати за допомогою лікарських засобів, які призначає тільки лікар. Безконтрольне та систематичне застосування снодійних може бути дуже небезпечним.

Лікарські засоби іноді призначують симптоматично, — деякі снодійні або седативні засоби. Зловживання снодійними та заспокійливими ліками — проблема, дуже поширена в усьому світі.

Див. також

Примітки
  1. Johnson, Carl (2004). Chronobiology: Biological Timekeeping. Sunderland, Massachusetts, USA: Sinauer Associates, Inc. с. 67–105.
  2. Siegel, Jerome M. сну. Encarta Encyclopedia. Microsoft. Архів HTM оригіналу за 14 грудня 2007. Процитовано 25 січня 2008.
  3. How Much Sleep Do We Really Need?. National Sleep Foundation. Undated. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 16 квітня 2012.
  4. Backgrounder: Later School Start Times. National Sleep Foundation. Undated. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 2 жовтня 2009. «Teens are among those least likely to get enough sleep; while they need on average 91⁄4 hours of sleep per night…»
  5. Sleep duration recommendations in the US and Canada. researchgate.net. Американська академія медицини сну.
  6. LaBerge. S., (1993). Lucidity research, past and future, Nightlight, 5(3)

Посилання

Джерела
  • Нормальна фізіологія: Підручник / за ред. В. І. Філімонова. — Київ, 1994.
  • Юнг К. Г. Алхимия снов. Четыре архетипа. Мать. Дух. Трикстер. Перерождение / К. Г. Юнг ;[пер. с англ. Семиры]. — СПб. : Тимошка, 1997. — 352 с.
  • Як довго ми можемо не спати? bbc.com
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.