Географія Швеції
Швеція — європейська країна, що знаходиться півночі континенту, на Скандинавському півострові .svg.png.webp){kind=small}
. Загальна площа країни 450 295 км² (56-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 410 335 км², а на поверхню внутрішніх вод — 39 960 км²[1]. Площа країни більше ніж ⅔ площі території України.
Географія Швеції  | |
|---|---|
 Географічне положення Швеції | |
| Географічне положення | |
| Континент | Європа |
| Регіон | Північна Європа |
| Координати | 62°00′ пн. ш. 15°00′ сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 450,3 тис. км² (56-те) |
| Морське узбережжя | 3218 км |
| Державний кордон | 2211 км |
| Рельєф | |
| Найвища точка | гора Кебнекайсе (2111 м) |
| Найнижча точка | осушена частина озера Хаммарсйон (-2,4 м) |
| Клімат | |
| Тип | помірний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Гета-Ельв 93 км ( км) |
| Найбільше озеро | Венерн (5545 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | залізні руди, руди кольорових металів, золото, срібло, уранові руди, польовий шпат, деревина, гідроенергія |
| Стихійні лиха | морська крига |
| Екологічні проблеми | кислотні дощі |
Назва
Офіційна назва країни — Королівство Швеція, або коротше Швеція (швед. Konungariket Sverige, Sverige). Назва країни походить від етноніму шведів, що походять від давньогерманського племені свеїв, відомого з пехрши століть н. е.[2][3]. Етнонім походить від давньоскандинавського Sviþjoð. Походження першого елементу, Svi, імовірно, праіндоєвропейське *suos — свій, родичі. Останній елемент, þjoð, означає народ, подібно до deut в Deutsch (Німеччина) і teut в Teutons (тевтони). Sverige — скорочення фрази Svea Rike, що означає королівство шведів. Тут rike має той самий зміст, що і нім. reich, дан. rike або дан. rige. Фіно-угорські народи називають сусідню країну Руотсі (фін. Ruotsi, ест. Rootsi, лівською Rūotšmō, саамською Ruoŧŧa), можливо, від roþs- — веслування. Власне, за деякими гіпотезами, від цієї назви походить ім'я варязьких дружин, які відвідували східних слов'ян і яких прозвали русами (руссю). Від них, у свою чергу, походить назва їхньої середньовічної держави на сході Європи — Русь[3].
Географічне положення
Швеція розташована в Північній Європі, у східній частині Скандинавського півострова (між Скандинавськими горами та Балтійським морем). Межує з двома іншими країнами: на заході — з Норвегією (спільний кордон — 1666 км), на сході — з Фінляндією (545 км). Загальна довжина державного кордону — 2211 км[1]. Швеція омивається на сході (Ботнічна затока) та півдні водами Балтійського моря. Загальна довжина морського узбережжя 3218 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км), з коригуванням відстані у протоках. Виключна економічна зона встановлена з врахуванням кордонів і висхідних ліній розмежування сусідів. Континентальний шельф — до глибин 200 м[1].
Крайні пункти
Час
Час у Швеції: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[4]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Геологія
Корисні копалини
Надра Швеції багаті на ряд корисних копалин: залізну руду, мідь, свинець, цинк, золото, срібло, вольфрам, уранові руди, миш'як, польовий шпат.
Сейсмічність
За характером сейсмічності територія Швеції відноситься до пасивних континентальних окраїн[5]. Головну тектонічну роль відіграє Балтійський кристалічний щит, що має блокову будову і який охоплює велику площу Скандинавського і Кольського півостровів, Фінляндію і Карелію[6][7]. Він протистоїть руху літосферних плит на північ у результаті субдукції Африканської плити під Європейську[5]. По краях щита численні розломи, з якими пов'язані мілкофокусні землетруси. Епіцентри яких утворюють сейсмічний пояс уздовж північних берегів Скандинавського півострова[5]. На південній околиці щита землетруси приурочені до розломів западин Данських проток і півострова Ютландія[5]. Окремо виділяється сейсмічна розломна зона вздовж північного берега Балтійського моря і Ботнічної затоки, з продовженням до Кандалакської губи Кольського півострова[5]. Всередині кристалічного щита сейсмічні розломи утворюють прямокутну мережу північно-східного північно-західного простягання [6][7][8]. Особливістю землетрусів є відносно великі площі (до 105 км²) розповсюдження сейсмічних коливань за відносно малих магнітуд; деякі з них сильно проявляються на поверхні землі[5].
Значні землетруси Швеції:
- Юносуандо (Північна Швеція), 11 серпня 1975 року, магнітуда 4,3, інтенсивність 4 бали, глибина вогнища 5 км.
- Карлстад (Південна Швеція), 11 квітня 1972 року, магнітуда 4, глибина вогнища 33 км.
Рельєф
Середні висоти — 32(0 м; найнижча точка — осушена частина озера Хаммарсйон поблизу Крістіанстаду (-2,4 м); найвища точка — гора Кебнекайсе (2111 м). У рельєфі півночі та заходу країни переважають гори і плоскогір'я, на півдні — горбисті рівнини. Вздовж кордону з Норвегією простягаються Скандинавські гори, між ними і Ботнічною затокою — плоскогір'я Норланд, південніше — Середньошведська низовина і височина Смоланд. На крайньому півдні — рівнини півострова Сконе.
Супутниковий знімок поверхні країни.png.webp)
Карта країни (англ.)
Гори Лапландії
Клімат
Територія Швеції лежить у помірному кліматичному поясі перехідного від морського (на південному заході) до напівконтинентального типу (Лапландія)[9]. Перевалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[10]. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами, сніговий покрив. Відносно прохолодне літо з більш ясною погодою. Зволоження достатнє, на півночі — надмірне[10].
Сонячна радіація в Європі (англ.)
Кліматична карта Швеції (за Кеппеном)
Швеція є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 174 км³[1].
Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1640 км² зрошуваних земель[1].
Річки
Річки країни належать басейну Балтійського моря Атлантичного океану. Більшість річок (Каліксельвен, Шеллефтеельвен, Умеельвен, Турнеельвен та інші) тече із заходу на схід, впадає в Ботнічну затоку, або безпосередньо до Балтійського моря. Річки переважно порожисті багаті на гідроенергію.
Озера
Загалом у Швеції нараховують близько 4 тис. озер площею понад 1 км² найбільше з яких — Венерн — займає 5585 км². Озера Венерн, Веттерн, Ельмарен, Меларен, Сільян (озеро) та інші займають близьк 9 % території країни.
Болота
Льодовики
Ґрунти
Рослинність
Земельні ресурси Швеції (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 7,5 %,
- орні землі — 6,4 %,
- багаторічні насадження — 0 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 1,1 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 68,7 %;
- інше — 23,8 %[1].
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Голарктичної області: північна частина Скандинавських гір — до Арктичної підобласті, більша частина території країни — до Європейсько-Сибірської тайожної, південь — до Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті[10].
Охорона природи
Швеція є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:
- Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP),
- Мадридського протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику,
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь,
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: морська крига на узбережжі ускладнює судноплавство, особливо в опрісненій Ботнічній затоці на півночі[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- кислотні дощі, які знищують екоситстеми озер і лісів;
- забруднення морських вод Північного і Балтійського моря.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Швеції можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Sweden : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Котляков В. М., 2006.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 23 February. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Апродов В. А., 2010.
- Соловьев С. Л., 1963.
- Николаев Н. И., 1966.
- Ананьин И. В., 1987.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — Т. 2. : Європа. — 464 с. — ISBN 978-966-439-273-7.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
- (рос.) Швеция // Страны и народы. Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский, С. А. Токарев (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Ананьин И. В. Землетрясения Балтийского щита и особенности их проявления // Сильные землетрясения и сейсмические воздействия. — М., 1987. — С. 96—105.
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00315-1.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- Николаев Н. И. О связи сейсмичности Балтийского щита и норвежских каледонид с неотектоникой // Вестник МГУ. — М., 1966. — С. 20—36.
- (рос.) Швеция // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- Соловьев С. Л. О связи землетрясений Скандинавии с отрицательными формами рельефа // Известия АН СССР. Серия География. — М., 1963. — № 6.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Швеция // Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Добрынин Б. Ф. Физическая география Западной Европы. — М. : Учпедгиз, 1948. — 415 с.
- (рос.) Карри-Линдал К. Европа. — М. : Прогресс, 1981. — 334 с. — (Континенты, на которых мы живем)
Посилання
- Географічні карти Швеції на Вікісховищі.
- Карти Швеції : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Добірка публікацій про Швецію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покриву Швеції.