Давидовський Григорій Митрофанович

Народився в с. Мельня (нині — Конотопського району Сумської області) в родині священика Давидовського Митрофана Лук'яновича, законовчителя Мельнянського сільського початкового училища.

Родина Давидовських була співучою. В рукописних «Мемуарах» Григорій Митрофанович згадував: «Години відпочинку ми завжди присвячували хоровим співам. Святками, коли до нас у Мельню збиралися наші родичі й знайомі з сусідніх сіл, ми вже співали досить могутнім і красивим хором». У рідному селі Григорій заснував у 1888 році з 25 селян свій перший хор, який існував понад 60 років.

У 1897 році він закінчив капельмейстерський факультет Петербурзької консерваторії, де на той час викладали Микола Римський-Корсаков та Анатолій Лядов, і продовжив своє навчання по класу сольного співу у професора Є. Іванова-Смоленського. У студентські роки Григорій Митрофанович брав активну участь в оперних виставах консерваторії як співак і диригент, тоді ж розпочав свою композиторську діяльністю, обробкою українських і російських народних пісень.

Перший твір — хорову сюїту «Бандура» — він написав у 1896 році під впливом спогадів про Україну, «її хороших народних пісень, які з дитинства співав у моєму рідному селі Мельні». Цей твір одержав міжнародне визнання, друкувався і виконувався в США та країнах Західної Європи, увійшов до репертуару тисяч хорових колективів України та Росії.

Гучний успіх сюїти «Бандура» надихнув Давидовського на створення аналогічної фантазії за темами українських пісень «Кобза» (1910), а також поеми для хору «Україна» (1911). Всього наш земляк залишив по собі 80 хорових творів і обробок народних пісень. Давидовський проводив велику роботу з організації хорових колективів. Так, у Петербурзі великим успіхом користувався створений ним український студентський хор, який у травні 1902 року був запрошений виступити на рауті для представників французької ескадри, що прибула до столиці на чолі з президентом Франції Емілем Лубе.

Українські пісні так сподобалися французам, що Григорій Митрофанович був запрошений до Франції організувати там зразкову хорову капелу. З цією капелою Давидовський дав низку концертів у різних містах країни, причому виступав і як тенор-соліст. Повернувшись у 1903 році з Франції, він задався метою організувати у Росії та Україні зразкові хорові капели, плідно працював у Ростові-на-Дону, Москві, Вінниці, Житомирі, Харкові та інших містах, за життя створив 35 українських і російських хорових колективів.

Виконавську і композиторську діяльність Г. М. Давидовський поєднував із невтомною роботою педагога, за 60 років свого творчого життя виховав цілу плеяду диригентів.

Останні роки життя Григорія Митрофановича були пов'язані з Полтавою, де він керував хоровою капелою обласної філармонії, проте він завжди підтримував тісні зв'язки з рідним краєм, знаходив час бувати в Сумах, Конотопі, Мельні.

• Зінченко Л. П. Композитор Давидовський на Поділлі // Культура Поділля: історія і сучасність. Матеріали ІІ науково-практичної конференції, присвяченої 500-річчю м. Хмельницького. — Хмельницький, 1993. — С. 261—264.
• Михайлов М. Композитор і хоровий диригент Г. М. Давидовський: нарис про життя і творчість. — К., 1962. — 102 с.
• А. І. Муха Давидовський Григорій Митрофанович // ЕСУ
• Л. Семенко Він жив у звуках…: Про диригента, композитора, педагога і фольклориста Г. М. Давидовського // Музика. — К., 2006. — № 3. — С. 27-30.
• Сізова Н. С. Постать Григорія Давидовського у контексті розвитку хорової культури Вінниччини 1920-х років // Молодий вчений. — 2018. — № 1 (1). — С. 168—171.
• Давидовський Григорій Митрофанович // Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х т / Гол. редкол.: Ф. С. Бабичев (гол. ред.), А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін. — 2-ге. — Київ : Голов. ред. УРЕ, 1986. — Т. 1: А — Калібр. — С. 543.
• М. Юрченко (24 травня 2013). Григорій Давидовський. parafia.org.ua. Наша парафія. Процитовано 15 листопада 2020.

• Давидовський Григорій Митрофанович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 575.