Дадакалівка
Дадака́лівка — село в Україні, у Полтавському районі Полтавської області. Населення становить 0 осіб. Орган місцевого самоврядування — Власівська сільська рада.
село Дадакалівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район/міськрада | Зіньківський район |
Рада | Власівська сільська рада |
Основні дані | |
Населення | 0 |
Площа | 0,775 км² |
Густота населення | 33,55 осіб/км² |
Поштовий індекс | 38105 |
Телефонний код | +380 5353 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°09′44″ пн. ш. 34°17′15″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
100 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 38105, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с. Власівка |
Карта | |
Дадакалівка | |
Дадакалівка Дадакалівка | |
Мапа | |
Згідно даних Власівського сільського голови у селі померла остання жителька.
Географія
Село Дадакалівка знаходиться на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Власівка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Троянівка. До села примикає лісовий масив (сосна).
Походження назви
За легендою, перших поселенців, людей з Поділля, привів на цю землю юний мандрівник. Дорога була довгою, тому, щоб розважати переселенців, хлопець постійно розповідав легенди. За це його прозвали Дадакалом (від подільського діалекту «дадакати» — тобто багато розмовляти), а землю, на яку привів мандрівник — Дадакалівкою.[1]
Історія
1859 року у власницькому хуторі налічувалось 5 дворів, мешкало 38 осіб (15 чоловічої статі та 23 — жіночої).[2]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 7 жителів села, що загинули від голоду.[3] Місцевий житель Василь Гай (1918 р.н.) так згадує про події:
В той час я був підлітком, якраз ходив до школи — шостої кляси — міста Зіньків, 32-го року. Пам'ятаю одного разу, коли нахлинуло нещастя на наше село Власівка і хутір Дадакалівка і Бочанківка. Бачу іде багато підвозок, а коло них уся управа і активісти нашого села. Оказалось, що вони їдуть викачувати з нашого села хліб. Я всіх їх знав і собі уважав, підслухав — до кого вони їдуть? Сказалося, що вони наш двір, вони мають у плані.
Ми пережили голод дуже тяжко з допомогою […] Я переживав у своєї найстаршої сестри і за неї ходив на роботу. Далі — батько засуджений був у 33-му році. Як засуджений? За те, що не схотів мій батько іти і викачувати хліб. Моя родина є бідна, до приходу совєтської власті не мали землі.[4] |
Примітки
- Дадакалівка. Легенда Полтавщини
- рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
- Голодомор очима очевидців