Далай-лама IV

Далай-лама IV (тиб. ཡོན་ཏན་རྒྱ་མཚོ; 15 лютого 1589– 21 січня 1617) — 4-й Далай-лама в 1589—1617 роках, тибетський релігійний і політичний діяч.

Далай-лама IV
Народився 1589[1][2]
Монголія
Помер 1616[1][2]
Тибет, КНР
Національність Монголи
Діяльність політик, письменник
Вчителі Shyu Khangpa Gelek Lhündrubd[3]
Відомі учні Q11071720?[3], Ngawang Chokyi Wangchukd[3], Chusang Namgyel Peljord[3], Gyelwa Gyatsod[3] і Kyi Shö Shyab Drung Tendzin Lozang Gyatsod[3]
Знання мов Тибетська[4]
Посада Далай-лама
Конфесія Тибетський буддизм і Гелуг
Рід Чингізиди

Життєпис

Походив з гілки Хубілаїдів династії Чингізидів. Був правнуком Алтин-хана, володаря Туметського ханства. Син Цултрима Чоеджє, нойона племені чокурів, та Пхахен Нули. Народився 1589 року, отримавши ім'я Йонтен Г'яцо. Невдовзі відповідно до пророкувань державних оракулів Нечунга і Ламо Цангпи був визнаний Санген Рінченом, настоятелем монастиря Ганден, реінкарнацією Далай-лами III, що помер 1588 року.

Початкову буддійську освіту здобув удома — в Туметі, оскільки батьки не бажали розлучатися зі своїм сином. До Тибету перебрався у 1601 році, в супроводі батька, 1 тис. кіннотників та частини туметської знаті. Тут взяв чернечу обітницю. До 1603 року мандрував монастирями школи гелуг. За цим прибув до Лхаси, де офіційно інтронізований як Далай-лама IV. Втім його владу не визнала секта Каг'ю, прихильники якої — володарі держави Цанга — здійснили декілька спроб відвоювати Лхасу. 1608 року Далай-лама IV мусив тікати з Лхаси, яку зайняли загони Тенсунг Вангпо, володаря Цанга.

У 1614 році прийняв повне посвячення від Панчен-лами IV (Лобсанга Чог'яла), що був його вчителем з ламаїзму. Через деякий час став настоятелем монастирів Дрепунг і Сера.

У 1615 році зумів повернутися до Дрепунга. Помер у січні 1617 року в монастирі Дрепунг за підозрілих обставин, можливо, був отруєний. Після його смерті школа Гелуг втратила владу в області Уй (Йо).

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #122235355 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Faceted Application of Subject Terminology
  3. Tibetan Buddhist Resource Center — 1999.
  4. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Джерела
  • Stein, R. A. (1972). Tibetan Civilization, p. 82. Stanford University Press. ISBN 0-8047-0806-1 (cloth); ISBN 0-8047-0901-7
  • Mullin, Glenn H. (2001). The Fourteen Dalai Lamas: A Sacred Legacy of Reincarnation, Clear Light Publishers. Santa Fe, New Mexico. ISBN 1-57416-092-3.
  • Shakabpa, Tsepon W.D. (2010). One Hundred Thousand Moons. An Advanced Political History of Tibet (2 vols). Leiden (Netherlands), Boston (USA): Brill's Tibetan Studies Library. ISBN 9789004177321.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.