Лхаса

За легендами, другий імператор Тибету Сонгцен Гампо (Srong-brtsan Sgam-po) зробив Лхасу своєю столицею. Але документи того часу говорять, що столиця Тибету тоді постійно змінювалась. В центрі міста ще тоді був побудований монастир Джоканг, який і зараз є головним місцем паломництва в Лхасі.

Місто стало рости і процвітати після заснування трьох великих монастирів школи гелуг в результаті діяльності лами Цонкапи та його учнів в XV столітті. Це монастир Генден (Dga'-ldan), Сера (Se-ra) та Дрепунг ('Bras-spung).

Палац Потала

Далай-лама V Лобсанг Г'яцо (Blo-bzang-rgya-mtsho) (1617–1682), підкорив Тибет та переніс в Лхасу свій адміністративний центр. Потім він почав будувати палац Потала, будівництво було завершено через кілька років після його смерті. З цього часу Лхаса стала повноцінною політичною столицею Тибету.

Священне місто ламаїзму, було закрите для західних людей до 1904-го, коли члени англійської експедиції відвідали місто. Воно було приєднано до іншої частини Тибету Китаєм у 1950-51, духовний глава Далай-лама в 1959 був змушений виїхати після повстання населення проти правління Китаю. Монастирі були зруйновані, а ченці убиті. У 1988 і 1989 демонстрації були розстріляні китайськими військовиками.

Європейці проникали в Лхасу рідко. До 1951 року половину міського населення становили монахи, загальна кількість була близько 25 000 осіб. Додатково близько 15 тисяч населяли сусідні монастирі. До 2004 року населення зросло до 257 000 осіб.

Населення міста Лхаса становить близько 250 тис. чоловік, а загальна кількість населення муніципалітету — 521,500, включаючи мігрантів та без урахування військового гарнізону. 100 000 чоловік складають мігранти.

За переписом 2000 року 81.6 % населення складають етнічні тибетці. В це число не входять солдати та неофіційні мігранти, більшість яких — китайці.

В останні роки проходила суттєва лібералізація економіки Китаю, чимало китайців поселилось також в околицях Лхаси, активізувавши місцеву економіку.

Залізничний вокзал Лхаси

Місто є кінцевою зупинкою високогірної залізниці протяжністю 1956 км, що з'єднує Лхасу з провінцією Цінхай і основною залізничною мережею Китаю. Через район міста проходять національні автомагістралі 308 та 109. За 62 км від міста розташований аеропорт Гонггар.

Виробництво: вироби ремесел і легка промисловість.

одна з паломниць Лхаси

Історичні пам'ятники Лхаси представляють велике значення для світової культури. Це палац Потала, центральний храм Джоканг, великі монастирі Дрепунг, Сера та Ганден, монастир Рамоче, храм Чжефенг, літній палац Норбулінка, унікальна мечеть в тибетському архітектурному стилі, історична площа Баркхор та інші визначні місця.

Однак немало пам'ятників культури були зруйновані або були пошкоджені під час «культурної революції».

Для паломників в Лхасі є три кругових маршрути для ритуального обходу (кора) святих місць, це обхід Нангкор в храмі Джоканг, обхід Баркхор по старому місту, охоплюючи квартал з храмом Джоканг, та зовнішній обхід Лінгкор навколо всього міста. Додатково паломники обходять палац Потала. Під час кори паломники крутять молитовні барабани та читають мантри. Після модернізації міста зовнішній обхід Лінгкор перестав використовуватися.

Біля літнього палацу Далай-лами розташований найвищий у світі Зоопарк Лхаса.

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується континентальним субарктичним кліматом. Найтепліший місяць — червень із середньою температурою 15.6 °C (60 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2.2 °С (28 °F).[1]

• 
  Площа Баркхор
• 
  Декій Шар Лам, головна вулиця міста
• 
  Храм Джоканг
• 
  Мечеть
• 
  Як, талісман Лхаси
• 
  Сучасні будинки міста. Вид з Потали
• 
  Туннель Галашан на швидкісній магістралі в аеропорт
• 
  Аеропорт Гонггар

• Потала
• Джоканг
• Долина Лхаси
• 7859 Лхаса — астероїд, названий на честь міста.

• Фото Лхаси на сайті www.panoramio.com
• План міста Lhasa
• Старий план центру Лхаса в 1959
• Lhasa (CHINA) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)

1. Клімат Лхаси