Данилевський Василь Якович

Василь Данилевський народився 1 (14 за юліанським календарем) січня 1852 року в родині годинникового майстра Якова Петровича Данилевського в місті Харків. Батько був не тільки годинникарем, але й любителем хімії, мінералогії, фотографії. Останні роки життя заробляв гроші для родини за рахунок фотографії. Мати — Олена Степанівна. В родині було семеро дітей. Старшим був брат Олександр, майбутній біохімік. Брат Костянтин став винахідником, працював лікарем, займався електрофізіологією, розробляв літальні пристрої тощо.

З 1862 по 1864 рік Василь навчався у 2-й Харківській гімназії. Надалі через матеріальні труднощі родини він переїхав до Казані, де у місцевому університеті його старший брат Олександр був професором медичної хімії та фізики. Там він продовжив навчання у Другій казанській гімназії, яку закінчив у 1868 році із золотою медаллю. Він хотів стати медиком, як його старший брат, проте за віком його не взяли на медичний факультет. Щоб не гаяти часу, Данилевський вступив вільнослухачем до фізико-математичного факультету Казанського університету. У 1869 році він був зарахований на перший курс медичного факультету. Аналітичну хімію у Данилевського викладав Олександр Бутлеров, анатомію — Петро Лесгафт, фізіологію — Микола Ковалевський. Також він відвідував лекції зоолога Миколи Вагнера, філософа Матвія Троїцького, астронома Маріяна Ковальського, математика Петра Котельникова.

Проте восени 1870 року з Казанського університету звільнився Олександр Данилевський через підтримку вигнаного з факультету анатома Петра Лесгафта, і Василь втратив грошову підтримку та житло. Він був вимушений повернутися до Харкова, а разом з тим перевівся на другий курс медичного факультету Харківського університету.

Серед його харківських професорів-вчителів були знамениті медики — професор фізіології та загальної патології Іван Щелков, професор загальної терапії і діагностики Аркадій Якобій, офтальмолог Леонард Гіршман, професор хірургії і захворювань очей Вільгельм Грубе, у клініці якого Данилевський з 1874 року був ординатором з хімічного аналізу.

У Харкові Данилевський одразу почав наукову роботу. Першою темою стало дослідження «Про розкладення азотистих речовин при мускульній діяльності» (рос. «О разложении азотистых веществ при мускульной деятельности»), яке він виконав ще на другому курсі в лабораторіях професорів В. Ф. Тихоновича та Миколи Бекетова. З 1871 року і до кінця навчання Василь Данилевський працював в лабораторії фізіології під керівництвом професора Щелкова. У 1874 році з відзнакою закінчив медичний факультет Харківського університету.

Після захисту дисертації у Харківському університеті (1877 р.) В. Я. Данилевський перебував у науковому відрядженні (1878—1880 рр.) у німецьких університетах — Вюрцбурзькому, Ерлангенському і Лейпцізькому. У 1875 р. — позаштатний ординатор хірургічної клініки професора Вільгельма Грубе. З 15 лютого 1880 р. В. Я. Данилевський був призначений доцентом зоофізіології Харківського ветеринарного інституту, з 1882 р. він був спочатку доцентом, а з 1883 р. екстраординарним професором по кафедрі зоології фізико-математичного факультету Харківського університету.

З 1886 по 1909 рр. В. Я. Данилевський був ординарним професором кафедри фізіології медичного факультету Харківського університету, завідувач фізіологічної лабораторії. Був головою організаційного комітету зі створення Жіночого медичного інституту Харківського медичного товариства, а з 1910 р. був першим директором і професором фізіології Харківського медичного жіночого інституту, у 1917—1920 рр. він очолював кафедру нормальної фізіології Харківського університету, а після закриття останнього з 1920 по 1926 рр. — кафедру нормальної фізіології у тільки-но заснованому Харківському медичному інституті. З 1926 р. В. Я. Данилевський був ініціатором створення та директором Інституту праці у Харкові.

У 1919 р. за ініціативою В. Я. Данилевського створено Органотерапевтичний інститут Харківського медичного товариства, став його директором. У 1927 р. реорганізував цей інститут в Український органотерапевтичний інститут (Український науково-дослідний інститут ендокринології та органотерапії, зараз Інститут проблем ендокринної патології НАМН України), невдовзі залишив посаду директора, очоливши науково-дослідний сектор інституту, яким керував до кінця життя. Помер у 1939 р. у м. Харкові.

Другий справа сидить Данилевський Василь

Перші роботи з фізіології Данилевський виконав, навчаючись в університеті, під керівництвом Івана Щелкова. У 1872—1874 роках вийшли три його статті, присвячені фізіології м'язів, які він узагальнив у монографії 1876 року «Про походження мускульної сили» (рос. «О происхождении мускульной cилы»). У 1877 р. здобув науковий ступінь доктора медицини.

У 1921 р. вийшла постанова РНК УРСР про всебічне забезпечення професора В. Я. Данилевського, що створило умови для подальшого успішного продовження його наукової діяльності. В. Я. Данилевський відкрив центри регуляції вегетативних процесів у головному мозку. Провів перші в Російській імперії дослідження реєстрації електричних явищ у головному мозку собаки, які пізніше були покладені в основу електроенцефалографії (електрофізіології). Виступив піонером фізіологічного вивчення гіпнозу у тварин та людини. Один із засновників фізіології праці. Створив порівняльний та експериментальний напрям у вивченні малярії. Виявив і вивчив паразити крові птахів.

Один із організаторів Харківської громадської бібліотеки (нині Бібліотека імені В. Г. Короленка), безкоштовних бібліотек на околицях Харкова і в селах Харківщини. Ініціатор видання та редактор «Народной энциклопедии научных и прикладных знаний». Почесний член Харківського медичного товариства (1900 р.).