Данилович Северин Теофілович

Народився 5 жовтня 1860 року в с. Петрів Тлумацького повіту Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Тлумацького району Івано-Франківської області, Україна).

Закінчив Станиславівську цісарсько-королівську гімназію (1879 р.), правничий факультет Львівського університету (1885 р.), захистив докторат (1892 р.).

Був одним із засновників (1890 р.) та активних діячів (з 1898-го — у складі головної управи) селянської Української радикальної партії. 1885 року був серед засновників коломийського об'єднання промисловців «Гуцульська спілка».[3]

Працював адвокатом у Станиславові (1885—1886), Коломиї (1886—1896), Кутах (1896—1900),[1] Золотому Потоці (зокрема, у 1908 році),[4] Тернополі (1896—1907[5]), Бучачі[6], Бурштині, у 1917—1918 та 1920—1927 роках — в Долині.

Разом з Іваном Франком брав участь у випуску газети «Світ» (у студентські роки)[1], журналів «Народ» та «Хлібороб». До першої світової війни — громадський діяч на Покутті.[1]

Його конкурентом під час виборів до Галицького крайового сейму 1908 року був власник маєтку в Коропці граф Генрик Бадені, син маршалка Галицького крайового сейму Станіслава Бадені; селянин, громадський діяч Марко Каганець загинув під час правиборів від багнета жандарма на початку лютого 1908[7].

Після утворення у 1918 році ЗУНР був повітовим комісаром Долинського повіту. Був делегатом УНРади ЗУНР від Української радикальної партії[8], через що був ув'язнений польськими окупаційними властями до 1920-го у краківській в'язниці.

На початку 1920-х став одним із засновників та керівників пропольського селянського союзу; також — друкованого органу цієї організації «Рідний край» (1920—1929)[1]. Разом з М. Яцковим та С. Твердохлібом проводив угодову акцію на користь Польської республіки, за що був виключений з УРП,[2] осуджений селянами, і з 1929 р. фактично перебував в ізоляції, а брат дружини Василь Стефаник звинуватив його в угодовстві[1].

Облишивши працю правника, господарював у власному маєтку в селі Білківцях (нині Зборівського району Тернопільської области).[5]

1935 року висував свою кандидатуру на виборах до Сейму Республіки Польща в окрузі Тернопіль — Зборів, однак обраним не був.[5]

Опублікував понад 40 статей, досліджень з питань політики, статистики та економіки краю., був автором праць «Юзефінський патент з 1786 року» з власними коментарями[9], «В справі аграрних реформ» (Львів, 1909)[1]; також написав спомини про Івана Франка.[5]

Помер, за даними В. Полєка,[1] Петра Гуцала та Р. Матейка, 16 листопада 1939 року[5], за даними «Енциклопедії Українознавства»[2], з якими погодився П. Шкраб'юк — 1942-го[9]. В. Полєк подав, що С. Данилович помер у с. Старі Скоморохи (нині Галицького району Івано-Франківської області)[1], П. Гуцал та Р. Матейко — що у м. Станиславові[5].

• Даниловичі

• Гуцал П., Матейко Р. Данилович Северин Теофілович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 463. — ISBN 966-528-197-6.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 2. — С. 488.
• Полєк В. Данилович Северин Теофілович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. 211. — ISBN 978-966-02-4457-3.
• Шкраб'юк П. Данилович Северин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 290. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Яковлєв Ю. Діяльність Северина Даниловича в РУРП у 1890-х рр. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. — Чернівці: Чернівецький університет, 2013. — Вип. 676—677. — С. 88–97.

• Організація цивільної влади ЗУНР у повітах.