Дарницький вагоноремонтний завод

Руїна барака на вул. Машиністівській. В таких помешканнях деякі працівники заводу жили до середини 90-х років

Дарницький ВРЗ будувався у 1934—1937 роках, але почав працювати вже у серпні—вересні 1935 року; тоді ж відремонтовано та відправлено в експлуатацію перші вагони.

Після завершення будівництва виробнича потужність заводу становила ремонт 6000 вантажних вагонів на рік. Ремонтувались вагони різних типів: від 25-тонних критих до 50-тонних платформ, снігоочисні машини, рефрижератори. У 1941 році завод евакуювали до міста Канаш (Чувашія).

Після визволення Києва від німецької окупації у листопаді 1943 року почалось відновлення зруйнованого заводу. У 1944 році завод випустив перші відремонтовані після війни вагони; у 1945 році запрацювали заводські електропідстанції, котельня, компресорна, киснева станції; відновлювались та впроваджувались в експлуатацію цехи заводу. До кінця 1948 року потужність заводу досягла довоєнного рівня.

У 1958 році замість застарілого «стійлового» методу почалося впровадження прогресивної поточно-конвеєрної технології ремонту: у 1959 році на заводі впроваджено перший в історії залізничного транспорту головний конвеєр по ремонту 4-вісних напіввагонів. В 1960—61 роках були побудовані та впроваджені в дію, і головний конвеєр для ремонту 4-вісних критих вагонів, і універсальний конвеєр для ремонту усіх типів 4-вісних напіввагонів.

У 1960 році модель поточно-конвеєрної лінії експонувалась на ВДНГ СРСР і одержала високу оцінку. Завдяки впровадженню передових на той час технологій за 2 роки стало можливим підвищити продуктивність праці на 70%, випуск відремонтованих вагонів збільшився у 2 рази.

У 1972 році на заводі розпочато реконструкцію, після якої виробнича потужність заводу, при двозмінному режимі роботи, склала 16750 приведених вагонів в рік — його потужність відносно до потужності перед початком реконструкції збільшилася майже вдвічі.

У 1989 році завод при чисельності працюючих 3500 осіб досягнув виробничих потужностей: відремонтовано 15 285 вантажних вагонів.

А з початку 1990-х років, коли завдання з ремонту вантажних вагонів зменшилося майже у 5 разів, завод перейшов на роботу в одну зміну — і його виробничі потужності становили 8200 вагонів. Чисельність працюючих скоротилася майже вдвічі, а заборгованість з заробітної плати становила до 7 місяців. Вихід зі скрутного становища вбачався в збільшенні обсягів виробництва та розширенні номенклатури продукції.

У 1993—1994 роках на заводі освоєно капремонт хопер-дозаторів, у 1997 році — капітально-відновний ремонт напіввагонів з продовженням терміну служби та капітально-відновний ремонт кузовів електропоїздів ЕР2, а з 2000 року — капітальний ремонт думпкарів, для чого були створені відповідні виробничі потужності.

Залізничні ворота заводу

Предметом діяльності заводу є:

• надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом;
• ремонт і технічне обслуговування рухомого складу;
• будівництво вантажних вагонів;
• надання послуг з іншої допоміжної діяльності в сфері транспорту.

У 2003 році завод брав участь у міжнародному конкурсі «Золоті торгові марки» та був нагороджений міжнародною премією «Бізнес-Олімп» з присвоєнням звання «Золота торгова марка».

• Дарниця (станція)
• ВРЗ

• Дарницький вагоноремонтний завод. ПАТ «Укрзалізниця».
• Дарницький ВРЗ. Київський міський центр зайнятості
• Дарницький вагоноремонтний завод отримав ліцензію на виробництво вантажних вагонів. Хрещатик. 2 квітня 2009.