Дастін Пуар'є

Дебютував у змішаних єдиноборствах на професійному рівні в травні 2009 року, відправивши свого суперника в нокаут у першому ж раунді. Бився в невеликих американських промоушенах переважно в Луїзіані та інших південних штатах — з усіх поєдинків незмінно виходив переможцем, причому завжди закінчував бої достроково.

Маючи в послужному списку сім перемог і жодної поразки, в 2010 році Паурье привернув до себе увагу досить великої організації World Extreme Cagefighting і підписав з нею контракт. Тим не менш, в дебютному поєдинку одностайним рішенням суддів поступився Денні Кастільо, зазнавши тим самим першої у професійній кар'єрі поразки[3]. Через кілька місяців реабілітуватися перед уболівальниками, за 53 секунди технічним нокаутом виграв у Зака Міклрайта[4].

У жовтні 2010 року промоушн WEC був поглинутий більш великою організацією Ultimate Fighting Championship, і всі бійці автоматично перейшли звідти до нового власника, у тому числі і Пуар'є. У новій організації він вирішив спуститися з легкої ваги в напівлегку[5].

Перший бій в октагоні UFC провів у січні 2011 року, вигравши за очками у Джоша Гріспі. Далі повинен був зустрітися з бразильцем Рані Яйя, але той травмувався і був замінений таким же новачком організації Джейсоном Янгом — в результаті протистояння між ними тривало весь відведений час, Пуар'є виграв одностайним суддівським рішенням. Пізніше здобув перемогу здачею над Пабло Гарса[6].

У 2012 році зустрівся з Максом Холловейем, майбутнім чемпіоном організації, і вже в першому раунді змусив його здатися з допомогою важеля ліктя, заробивши тим самим бонус за кращий прийом вечора. Потім провів досить драматичний поєдинок з «Корейським зомбі» Чон Чхан Соном, вперше вийшовши в основному карді турніру на пятираундовий бій. Пуар'є програв цей поєдинок технічною здачею в четвертому раунді — їхня зустріч була визнана кращим боєм вечора, а деякі видання назвали це протистояння кращим боєм року. Після цієї поразки Пуар'є пішов зі своєї зали Gladiators Academy і приєднався до American Top Team[7].

Пуар'є продовжив брати участь в турнірах UFC, взяв верх над такими бійцями, як Джонатан Брукінс, Ерік Кох, Діегу Брандан і Акіра Корассані, але програв Кабу Свонсону і майбутньому чемпіону Конору Макгрегору[8].

У 2015 році повернувся назад в легку вагову категорію, і це принесло свої плоди — пішли перемоги над Карлусом Діегу Феррейрою, Янсі Медейросом, Джозефом Даффі і Боббі Гріном. Двічі отримав нагороди за найкращий виступ вечора. Його переможна серія перервалася лише у вересні 2016 року в першому ж раунді зустрічі з Майклом Джонсоном[9].

У 2017 році провів три бої в UFC. Виграв у Джима Міллера і Ентоні Петтіса, отримавши в обох випадках бонус за кращий бій вечора. Однак його зустріч з Едді Альваресом закінчилася не дуже вдало — у другому раунді рефері Херб Дін зупинив бій після того як Альварес завдав два удари коліном по Пуар'є, що був у лежачому положенні. На думку судді, Альварес завдав заборонені удари ненавмисно, тому бій був визнаний таким що не відбувся[10].

Підписавши новий контракт з організацією, у квітні 2018 року Пуар'є вийшов в клітку проти Джастіна Гейджи, колишнього багаторічного чемпіона WSOF. Виграв у свого суперника технічним нокаутом на початку четвертого раунду і в черговий раз удостоївся нагороди за кращий бій вечора[11].

У квітні 2019 року одностайним рішенням суддів переміг Макса Холлоуея і тим самим завоював титул тимчасового чемпіона UFC[12]. 7 вересня 2019 втратив тимчасовий титул, поступившись росіянину Хабібу Нурмагомедову в третьому раунді внаслідок задушливого прийому. Бій за об'єднання титулів пройшов у рамках турніру UFC 242 в Абу-Дабі, ОАЕ (спортивний комплекс du Arena).[13]