Дашко Острозький

Походив з рутенського (українського) князівського роду Острозьких. Старший син Федора Острозького, намісника луцького, старости кам'янецького і брацлавського, і Агафії Бродовської. У 1390-х роках разом з батьком брав участь у боротьбі проти великого князя Вітовта на боці Владислава Ягайла, короля Польщі. Можливо, брав участь у битві при Грюнвальді 1410 року.

Гнучка політична позиція Федора Острозького не сприяла повної довіри до нього. Тому в 1412—1415 роках Дашко перебував як почесний заручник при королівському дворі в Кракові. По поверненню до Острогу включився у політичну діяльність, мріючи відновити права волинської знаті.

1418 року спільно з Олександром Носом-Пінським напав на Кременецьку вежу й звільнив з ув'язнення колишнього великого князя Литовського Свидригайла. Повсталі оволоділи кількома замками на Волині, у тому числі й Луцьком. Але більшість подільських і волинських князів та бояр не підтримала повсталих, тому при наближенні литовських військ разом зі Свидригайло відступили до Молдавського князівства, а звідти — до Угорського королівства.

Після укладанню угоди між Свидригайлом та Вітовтом повернувся до Волині. Оженився на представниці литовського роду Кобринських, родичів Гедиміновичів. Про подальшу долю замало відомостей. Помер після 1420 року, ймовірно під час епідемії чуми, що вирувала на волинських землях 1424 року. Тоді ж померла його дружина.

Дружина — Анастасія, дочка Романа Федоровича, князя Кобринського і Ратненського.

Дашко Острозький ймовірно є дідом Остафія Дашкевича, засновника і одного з перших отаманів Війська Запорозького

• Войтович Л. Родина князів Острозьких.
• Чума на юго-востоке СССР / за ред. Д. Заболотного и В. Омелянского. — П., 1926.