Дванадцятипала кишка

Дванадцятипа́ла ки́шка (лат. duodénum) — початковий відділ тонкої кишки. У людини вона розташована одразу після воротаря шлунка. Характерна назва пов'язана з тим, що її довжина становить приблизно дванадцять поперечників пальця руки.

Схема будови шлунково-кишкового тракту людини:
1-Стравохід, 2-Шлунок, 3-Дванадцятипала кишка, 4-Тонка кишка, 5-Сліпа кишка, 6-Апендикс, 7-Товста кишка, 8-Пряма кишка, 9-Анус

Дванадцятипала кишка тісно анатомічно і функціонально пов'язана з підшлунковою залозою і жовчовидільною системою. Саме у неї відкриваються загальна жовчна протока і головна протока підшлункової залози (у більшості, але не у всіх людей вона впадає в загальну жовчну протоку, в деяких йде окремо).

Дванадцятипала кишка має особливу гістологічну будову слизової оболонки, що робить її епітелій стійкішим до агресивності як шлункової кислоти і пепсину, так і концентрованої жовчі і панкреатичних ферментів, ніж епітелій дистальніших відділів тонкої кишки. Будова епітелію дванадцятипалої кишки відрізняється також і від будови епітелію шлунка.

Одна з основних функцій дванадцятипалої кишки полягає в приведенні pH харчової кашки, що поступає з шлунка до лужного, щоб вона не дратувала дистальніші відділи тонкої кишки і була придатна для здійснення кишкового травлення. Саме у дванадцятипалій кишці і починається процес кишкового травлення.

Інша найважливіша функція дванадцятипалої кишки полягає в ініціації і регулюванні секреції панкреатичних ферментів і жовчі залежно від кислотності і хімічного складу харчової кашки, що поступає в неї.

Третя найважливіша функція дванадцятипалої кишки полягає в підтримці зворотного зв'язку з шлунком — здійсненні рефлекторного відкриття і закривання воротаря шлунка залежно від кислотності і хімізму харчової кашки, що поступає до неї, а також регулюванні кислотності і пептичної активності шлункового соку через секрецію гуморальних факторів, що впливають на секреторну функцію шлунка.