Дверне клепало

Клепа́ло або сту́кальце, стука́чка, грю́кальце[1][2], дверний молоток (росіянізм) — зовнішнє знаряддя на дверях, призначене для людей, що перебувають за межами будинку, сповіщати стуком господарів про свою присутність і бажання увійти у приміщення. Виготовляється з металу і зазвичай має форму кільця, молоточка чи вигляд певної фігурки, якою стукають об закріплену на дверях металеву частину клепала.

Клепало. Маєток Олександра Терещенка. Київ

Історія

У добу середньовіччя і Ренесансу майстри перетворили дверні клепала на маленькі витвори мистецтва. Перші відомі клепала датуються раннім середньовіччям і мали форму молоточка. Згодом для стукалець запозичили форму антаби, дверної ручки у вигляді левової голови з кільцем. Ще одним популярним мотивом була рука, яка б'є м'ячем у двері.

Орнамент дверей і клепал мав стати вираженням статків і соціального становища власника[3].

У новітню добу стукальця замінив електричний дзвінок. Відтак клепала виконують виключно декоративну функцію.

Види дверних клепал

Німецький професор, орнаменталіст Франц Меєр виділив три види стукачок: «кільце» (антаба), «молоток» та орнаментована частина, яка могла набути форми тварини чи іншої фігури[4]. Високий попит на антикварні клепала на початку ХХ століття спричинив появу кованих версій[5].

Галерея дверних стукачок

Див. також
  • Дверний дзвінок

Примітки
  1. Стукачка, стукальце, грю́кальце // Кримський А., Єфремов С. Російсько-український академічний словник, 1924–1933. Друге видання. — К., 2007. — С. 767.
  2. Клепало // Андрусишин К., Крет Я. Українсько-англійський словник, 1955.
  3. Ursula Mende. Die Türzieher des Mittelalters. Deutscher Verlag für Kunstwissenschaften, Berlin 1981, ISBN 3-87157-086-9
  4. Franz Sales, Meyer (1896). texts A Handbook Of Ornament: With Three Hundred Plates, Containing About Three Thousand Illustrations Of The Elements, And The Application Of Decoration To Objects. B. T. Batsford. с. 408–410. Процитовано 19 лютого 2020.
  5. Atlee Barber, Edwin (January 1910). Old Door-Knockers. Bulletin of the Pennsylvania Museum 8 (29): 5–9. JSTOR 3793788. doi:10.2307/3793788.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.