Девіація (соціологія)

Соціа́льна девіа́ція (лат. deviatio, від лат. devio — відхиляюсь) — поведінка особистості, яка не відповідає загальному стандарту. У соціології описує дію або поведінку, яка порушує соціальні норми, в тому числі формально прийняті правила (тобто, злочин),[1] а також неформальні порушення соціальних норм (тобто, відкидання нравів та звичаїв). Вивчення, як створюються ці норми, як вони змінюються з плином часу, і як вони виконуються входить до компетенції кримінологістів, психіатрів, психологів та соціологів.

Кримінологія та пенологія
Теорія Аномія Біосоціальна кримінологія Розбиті вікна Колективна ефективність Аналіз злочинності Криміналізація Диференціальна асоціація Девіація Наклеювання ярликів Психопатія Раціональний вибір Соціальний контроль Соціальна дезорганізація Соціальне навчання Зловживання Субкультура Символічний інтеракціонізм Віктимологія
Типи злочинів Проти людства Блакитнокомірцевий Корпоративний ювенальний Організований Політичний Громадський порядок Державний Державно-корпоративний Без потерпілого Білокомірцевий Воєнний
Пенологія Запобігання Обмеження волі Шкода ув'язнення В'язниця реформа скасування В'язень знущання права Рехабілітація Рецидивізм Правосуддя у пенології Учасницьке Відновне Карне Одиночне ув'язнення
Школи Чиказька школа Класична школа Конфліктна кримінологія Кримінологія середовища Франкфуртська школа Інтегративна кримінологія Італійська школа Лівий реалізм Неокласична школа Позитивістська школа Постмодерністська школа Правий реалізм

Девіація в соціології вивчалася безліччю вчених і простих дослідників, які внесли свій внесок у загальний розвиток. Однією з перших класичних робіт з цієї теми вважається «Самогубство» Еміля Дюркгейма 1897 року. Дюркгейм був відомим французьким соціологом, який заснував навіть цілий напрям соціологічної школи.