Теорія соціальної дезорганізації

Теорія соціальної дезорганізації – соціологічна теорія, що пояснює злочинність як наслідок соціального розшарування суспільства, звертає увагу на залежність психології злочинця від функціонування суспільства.

Кримінологія
та пенологія
Теорія

Загальна характеристика

Основоположником теорії вважають французького соціолога Е.Дюркгейма.В свою чергу, його ідеї розвинув американський вчений Р. Мертон. Дюркгейм зазначав, що на особу впливають соціальні фактори – готова соціальна реальність, до якої потрапляє індивід при народженні. Отже індивід має підлаштувати свої мислення та дії під ті, що існують в суспільстві. Останні виступають таким чином примусовими, що призводить до прямого чи непрямого контролю над поведінкою індивіда. За Дюркгеймом,суспільна мораль є суворішою за мораль окремого індивіда, вона вказує йому правила поведінки. У разі якщо індивіди не пристосовуютьcя до існуючих способів мислення і дій, вони стикаються з негативною реакцією з боку пануючого суспільства у вигляді правових санкцій, громадського осуду і т.ін[1].

Аномія

Дюркгейм використовує поняття «аномії», тобто стан суспільства, за якого значно послаблюється стримуюча дія моралі, і суспільство втрачає вплив на особистість. Дану думку розвинув і Мертон, який вказував, що причиною аномії може бути суперечність між пропагованою суспільством метою та припустимими з погляду суспільства засобами її досягнення. Так, загальноприйняті в суспільстві цілі досягнення особистого успіху та добробуту перебувають у постійному конфлікті з обмеженістю доступу до схвалених соціумом каналів здобуття освіти, професії, багатства, статусу. Відповідно, для нижчих прошарків лишається лише шлях до успіху через порушення закону.

Соціальна дезорганізація

Соціальна дезорганізація розглядається як система соціальних процесів, що спричиняють дії (у межах певної спільноти), які не відповідають загальноприйнятим нормам, оцінюються негативно, а також перевищують припустимі межі, та загрожують нормальному розвитку процесів спільного життя. Загалом, дезорганізація полягає в розшаруванні інститутів, які не виконують завдань, у послабленні механізмів контролю, у поведінці, яка суперечить нормам. Виникає вона під впливом різних обставин, що порушують рівновагу та узгодженість і зумовлюють зниження ефективності дії інститутів соціального контролю. Такими обставинами можуть бути стихійні лиха, тривалі війни, політичні кризи, революції, масова міграція і т. ін[2]. Соціально дезорганізована особистість перебуває немов поза межами нормального, усталеного функціонування всіх соціальних інститутів, в яких вона перебувала раніше. Особистість своїми діями переміщується в суспільній ієрархії. Відбувається процес соціального переміщення. [3].

Примітки
  1. Криминология. Учебник для юридических вузов /Под редакцией проф. В. Н. Бурлакова, проф., академика В. П. Сальникова. - СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. - С. 21-26.
  2. Прибиткова І. Сучасні міграційні процеси // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999, № 1.
  3. Белых Е. Я, Вернеенко Г. П. Социальная структура и социальные изменения в современном обществе. – М., 1993.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.