Дежньов Семен Іванович
Семен Іванович Дежньов, у словниках також зафіксована форма Дежнєв (нар. близько 1605, Великий Устюг — пом. початок 1673, Москва) — російський мореплавець, відкривач нових земель, мандрівник, дослідник Північного та Східного Сибіру, козачий отаман, а також торговець пушниною, перший з відомих європейських мореплавців у 1648 році, на 80 років раніше за Вітуса Беринга, пройшов Берингову протоку, що відділяє Аляску від Чукотки.
Семен Дежньов | |
---|---|
рос. Дежнёв Семён Иванович | |
![]() | |
Народився |
1605 Великий Устюг або одне з сіл на Пінезі |
Помер |
1673 Москва |
Громадянство | Московське царство |
Діяльність | землепрохідник, мандрівник |
Батько | Дежньов Іван |
У шлюбі з | Абакаяда Сючю |
Варто завважити, що Берингу не вдалося повністю пройти всю протоку, він обмежився плаванням тільки в її південній частині, тоді як Дежньов пройшов по всій довжині — з півночі на південь.
Життєпис
![](../I/Anadyrrivermap.png.webp)
До сучасності в основному дійшли відомості про Дежньова за час з 1638 по 1671 роки.
Народився в Великому Устюзі (за іншими відомостями — в одному з пінезьких сіл). Також залишається невідомим, коли він звідти пішов «шукати щастя» в Сибір.
У Сибіру спочатку служив у Тобольську, згодом в Єнісейську. Серед усіляких небезпек в 1636—1646 роках «заспокоїв» якутів. З Єнісейська він із загоном П. Бекетова в 1638 році перейшов в Якутський острог, що був щойно заснований та знаходився поруч з іще непідкореними племенами «інородців». Вже в 1639-40 р.р. Дежньов «заспокоює» місцевого князя Сахея. 1639 року був направлений якутським прикажчиком П. Ходирєвим на Вілюй для збору ясаку (данини), в серпні 1640 — на річках Татта і Амга (притоки Алдану).
1641 року Дежньов з партією 15 чоловік збирає ясак на річці Яні та благополучно доставляє його в Якутськ, по дорозі відбивши напад гурту в 40 людей. Того ж року разом з М. Стадухіним відправилися в похід на Оймякон для збору ясаку. В квітні 1642 у сутичці з «ламутськими тунгусами», як і багато інших козаків, був поранений. Втративши коней, загін опинився у скруті, довелося майструвати човна. Коли зійшов лід, загін спустився по Оймякону та продовжив пошуки «неясачного люду» в нижній течії Індігірки. Однак, збирачів ясаку там було і без них предостатньо, тож загін рушив далі на схід та дійшов до Алазеї. Там їм зустрівся загін такого ж землепрохідника Дмитра Зиряна, і Дежньову довелося проявляти дипломатичні хитрощі, щоб розійтися миром.
Відкриття Колими
![](../I/Walrus2.jpg.webp)
Влітку 1643 року Семен Дежньов в складі загону землепроходців під рукою Михайла Стадухіна відкрив річку Колиму. Загін піднявся вверх по річці та заснував Колимський зимівник, що згодом виріс до великого острога — опорного пункту російської колонізації в цих місцях.
1645 року Стадухін і Зирян, з ясаком і половиною загону рушили до Якутська, залишивши в Колимському острожку Дежньова та ще 13 людей. Дмитро Михайлов (Зирян) з дороги повернувся, тим часом людям під керівництвом Дежньова довелося відбиватися від понад 500 юкагірів, які мали намір знищити цей пункт збору ясаку. В 1646 мезенець Ісай Ігнатьєв здійснив перше плавання по Льодовитому океану на схід від гирла річки Колими та привіз в Нижньоколимськ моржову кістку (риб'ячий зуб).
На Колимі Дежньов прослужив до літа 1647.
Чукотська експедиція
![](../I/Kitchen-21-Russia-Chukotka-2823.jpg.webp)
У пошуках багатих моржових лігвищ та шляху до багатої соболями річки Анадир була споряджена експедиція промисловців, до якої урядовий прикажчик острога Василь Власьєв приєднав і Дежньова — на нього покладалася відповідальність збирати податки зі здобичі та обкладати ясаком «попутно інородців» яка в 1648 р. на кількох суднах вийшла з Колими і направилась на схід. Влітку кораблі вийшли в плавання, однак міцні льоди закрили їм шлях далі, Ф. Попов та Дежньов повернулися на Колиму й стали очікувати сприятливішого часу для походу. В другій половині червня 1648 року Попов та Дежньов на 7 кочах вийшли в море. Три кочі з самого початку походу загубилися при бурі в усті Колими при виході в Льодовитий океан, решта рушили далі. В серпні потонув ще один коч. Близько 20 вересня Дежньов із супутниками побачили Великий Кам'яний Ніс, мимо нього пройшли три кочі — Дежньова, Попова та Герасима Анкудінова. Човен Дежньова розбився в Олюторській затоці південніше гирла Анадиря. Його загін на лижах та з нартами 10 тижнів через Коряцьке нагір'я діставався до річки Анадир, з 25 живими лишилися 12 людей, на Анадирі вони зазимували.
![](../I/%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B8%D0%B9_%D0%92._%D0%9B%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%B2_-_%D0%AD%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B8%D1%8F_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D1%91%D0%BD%D0%B0_%D0%94%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D1%91%D0%B2%D0%B0.jpg.webp)
Влітку 1649 року на новозбудованих човнах Дежньов із загоном піднявся на 600 км вверх по Анадирю. На середній течії річки вони збудували зимівник, згодом названий Анадирським острогом. У верхній течії Анадиря загін зустрівся з кочовими анаулами — невідомим їм юкагірським племенем. На третій рік перебування на Анадирі до загону прийшла підмога, проте це не була заміна — козак Семен Мотора шукав сухопутний шлях між Колимою та Анадирем через гірський прохід. Його досвід став у пригоді загону Дежньова, в 1652 році він використав цей шлях для відправлення в Якутськ зібраної моржової кістки та пушнини.
Подальша доля
У 1659 році Дежньов здав команду над Анадирським острогом і служилими людьми К. Іванову, який його змінив, але залишався ще в тих краях до 1662, коли повернувся до Якутська з Ерастовим. Звідти Дежньов з державною скарбницею був відісланий до Москви, куди й прибув, ймовірно, до середини 1664 року. Збереглася його чолобитна — про видачу йому жалування, заслуженого ним, але не отриманого, за 19 років, що і було зроблено. Загалом за час служби в Сибіру був 9 разів поранений. 1665 року Дежньов виїхав назад в Якутськ і служив там до 1670, коли знову був відісланий зі скарбницею до Москви, куди прибув в 1672, де й помер.
Він зробив креслення річки Анадир та частини річки Анюй, в чолобитних описав плавання по Анадирю, природу Анадирського краю.
У 1898 році за клопотанням Географічного товариства «Великому кам'яному носу» було присвоєно ім'я Дежньова.
На честь дослідника було названо астероїд 3662 Дежнев.
Посилання
- Дежнєв Семен Іванович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Океанологія, океанографія — Семен Дежньов(рос.)
- Землепроходці та мандрівники(рос.)
- Землепроходець Семен Дежньов(рос.)