Пінега (річка)

Чухченемський погост у селі Єдома, на березі Пінеги

Річка бере свій початок на високому (східному) правобережжі Північної Двіни, при злитті двох річок: правої — Білої (44 км) та лівої — Чорної (40 км) на висоті 135,2 м над рівнем моря (62°10′28″ пн. ш. 46°16′00″ сх. д.), за 27 км на схід — північний схід від села Заруба. Сам витік річки Білої, більш довшої складової Пінеги, знаходиться за 20 км на південний-схід, на висоті ~188 м[5] над рівнем моря (62°03′08″ пн. ш. 46°28′14″ сх. д.). Тече головним чином паралельно Північній Двіні, на північний захід, в широкій заплавній долині. У нижній частині — продовжує текти у північно-східному напрямку, по карстовій області Біломорсько-Кулойського плато, а після покинутого села Вижеве повертає на захід, в районі відгалуження каналу Кулой — Пінега підходить на мінімальну відстань (4 км) до річки Кулой і повертає на південний захід, а після гирла Паленьги — на захід. Впадає у Північну Двіну з правого берега, за 137 км від її гирла (впадіння у Двінську губу Білого моря), на південній околиці селища Усть-Пінега.

Довжина річки — 779 км (від витоку річки Білої — 823 км), площа басейну — 42 000 км². Судноплавна від села Согра до гирла (ділянка довжиною 654 км)[4], за даними ВРЕ річка судноплавна від пристані Горки до гирла, на ділянці близько 580 км.

Живлення річки змішане, з переважанням снігового, в теплий період — дощове. Середньорічна витрата води у гирлі — 430 м³/с, за 660 км від гирла становить 34 м³/с (станція в селі Согра)[6], за 536 км від гирла — 101 м³/с (станція в селищі Сєвєрне)[7], за 394 км від гирла — 174,5 м³/с (станція в селі Засур'є)[8]. Середній похил русла становить — 0,17 м/км. Зважаючи на рівнинний характер рельєфу місцевості по якій тече річка (падіння 134 м на 779 км довжини річки), течія її спокійна і повільна на всій протяжності, швидкість становить 0,6-0,3 м/с. У нижній частині ширина русла доходить до 550–650 м, а глибина — до 1,5-2,5 м, в гирлі, протягом 14-15 км, ширина доходить до 190 м, а глибина до 4 м.

Спостереженням за водним режимом річки Пінеги, яке проводилось протягом 86 років (1914–1999) на станції в поселені Кулогора, розташованого за 125 км від гирла, впадіння її у Північну Двіну[9] було встановлено, що середньорічна витрата води яка спостерігалася тут у цей період становила 375,4 м³/с для водного басейну 36 700 км², що становить близько 87% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 323 міліметра на рік, що може розглядатися як досить висока, але відповідає вимірам на більшості річок північно-європейської частини Росії.

За період спостереження встановлено, що річка замерзає в другій половині жовтня — початку листопада, розкривається в другій половині квітня — першій половині травня. Час максимальної повені триває в травні — червні (з чітким піком у травні) в результаті танення снігу. З середини червня, величина стоку падає, потім стабілізується в липні, щоб залишатися на високому рівні майже до кінця осені, в кінці вересня та особливо у жовтні, знову відмічається невелике збільшення величини стоку, що пояснюється значними осінніми атмосферними опадами у вигляді дощу. У грудні настає різке падіння величини стоку. Межень із грудня по березень включно.

Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 78 м³/с (у березні), що складає менше ніж 5% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці та становить — 1 659 м³/с, і показує високу амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 42,4 м³/с (у січні 1915 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 2 910 м³/с (у травні 1955 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Пінега
за 86 років спостереження 1914-1999 на станції: Кулогора (за 125 км від гирла), м³/с:

Джерело: Pinega At Kulogory (англ.). R-ArcticNET. Процитовано 5 червня 2015.

Річка Пінега приймає понад сотню приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 23 (від витоку до гирла):[4][10]

Русло Пінеги всіяне великою кількістю островів, найбільші із них розташовані в нижній течії (від витоку до гирла): Кулишов (0,2 км²), Кушпольський (0,2 км²), Круглий (2,1 км²), Красний (0,9 км²), Немнюзький (1,7 км²), Юбринський (1,0 км²), Юшков (0,7 км²), Гагарий (0,6 км²), Сметанський (1,0 км²), Нікольський Наволок (6,3 км²), Вардоменський (1,2 км²), Валадуха (0,7 км²), Чашкома (7,5 км²), Малетинський (1,5 км²), Голубин (0,4 км²), Першковський (0,5 км²), Сояльський (0,8 км²), Пепинський (0,2 км²), Большой (0,7 км²).[1][11]

На берегах річки розташовано кілька десятків населених пунктів (від витоку до гирла): селища: Білореченське, Палова, Керга (нежиле), села: Єфімове, Согра, Пуришевське, Сарчема, Машканове, Волинове, Пахомове, Велике, Ізереве (нежиле), Вадюга, Осяткіне, Дем'янове (нежиле), Чудинове, Мутокор'є (нежиле), Усть-Вийське, Хорнема, селище Сєверне, села: Кучкас, Занюхча, Нюхча, селища: Соснівка, Мамониха, Сульця, Кулосега, Шуйга, села: Острів, Сура, Засур'є, Занаволок, селище Новолавела, села: Лавела, Заєдов'є, Репище, Явзора, Лєтопала, Вєркола, Новий Шлях, Лосєве, Кушкопала, Єркіне, Шардонем, Церкова, Айнова, Кеврола, Ваймуша , Карпогори, Шотове, Мар'їне, Ясне, Шилега, Березник, Шотогорка, Пірінем, Чешегора, Вєєгора, Кусогора, Чакола, Матвєра, Вижеве (нежиле), Кулогора, Воєпала, Пінега, Вонга, Валдокур'є, Чушела, Петрова, Красна Горка, Кузомень, селище Білогорське, село Верхня Паленга, селища: Пічки, Усть-Пінега.

• Найдовші річки Росії

• Річка Пінега // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Пінега / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Річка Пінега / Географічна енциклопедія (рос.)
• Річка Пінега (рос). Vsereki.ru. Процитовано 31 травня 2015.
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)
• Фотографії річки Пінеги (від витоку до гирла): 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 в архіві «Panoramio.com».