Дейтерій

Дейте́рій (позначення: ²H, D) — стійкий ізотоп гідрогену з масовим числом 2.

Дейтерій
Дейтерій Таблиця ізотопів
Загальні відомості
Назва, символ	важкий водень, D,²H
Нейтронів	1
Протонів	1
Властивості ізотопу
Природна концентрація	0,0115(70) %[1]
Період напіврозпаду	стабільний[1]
Атомна маса	2,0141017778(4)[2] а.о.м
Спін	1⁺[1]
Дефект маси	13135.720± 0.001 кеВ
Енергія зв'язку	2224.52± 0.20 кеВ

Загальний опис

Природний вміст — 0,0147 %. Ядро складається з одного протона й одного нейтрона. Внаслідок такого співвідношення мас протію і дейтерію (1:2) їхні фізичні та хімічні властивості помітно відрізняються (значно сильніше, ніж ізотопів будь-яких інших елементів), що застосовується, зокрема, для їхнього поділу хімічними методами. Хоча дейтерій не є хімічним елементом, його часто позначають окремим символом — D. Зустрічається в природі як газ дейтерію, D₂.

Дейтерій вперше виявив американський хімік Гарольд Клейтон Юрі 1931 року. За цю роботу 1934 року він отримав Нобелівську премію.

Вода складу D₂O називається важкою водою через велику різницю в масі протію й дейтерію.

Застосування

Дейтерій у вигляді важкої води широко застосовується в атомній енергетиці як сповільнювач нейтронів у атомних реакторах.
У суміші з тритієм або сполуці з літієм-6 застосовують у термоядерній зброї (воднева бомба, нейтронна бомба).
застосовується також у лабораторних дослідженнях і техніці.

Перспективним також видається застосування дейтерію (у суміші з тритієм) для отримання високотемпературної плазми, необхідної для здійснення керованого термоядерного синтезу (див. проект ITER).

Виробництво

Світове виробництво дейтерію — десятки тисяч тонн на рік. Основні методи отримання: багатоступеневий електроліз води, ректифікація води, іонний обмін, ректифікація аміаку. Світовим лідером з виробництва дейтерію є Канада, він необхідний їй для обслуговування реакторів CANDU.

Похідні терміни

Ядро атома дейтерію називають дейтроном.

Див. також

Дейтерування

Примітки

Audi G., Bersillon O., Blachot J., Wapstra A. H. The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 3–128. — Bibcode:2003NuPhA.729....3A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001.(англ.)
Audi G., Wapstra A. H., Thibault C. The AME2003 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs, and references. // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 337—676. — Bibcode:2003NuPhA.729..337A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.003.(англ.)

Джерела

Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Nubase2003-1] Audi G., Bersillon O., Blachot J., Wapstra A. H. The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 3–128. — Bibcode:2003NuPhA.729....3A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001.(англ.)

[AME2003-2] Audi G., Wapstra A. H., Thibault C. The AME2003 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs, and references. // Nuclear Physics A. — 2003. — Vol. 729. — P. 337—676. — Bibcode:2003NuPhA.729..337A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.003.(англ.)